День пам’яті Кобзаря — Ходорів вшанував Тараса Шевченка
22 травня — день, коли Україна знову і знову повертається серцем до свого пророка. Саме цього дня 164 роки тому, у 1861-му, згідно з останньою волею, висловленою в легендарному «Заповіті», тіло Тараса Шевченка було перепоховане на Чернечій горі в Каневі — на рідній українській землі.
Сьогодні у Ходорові, на площі, що носить ім’я великого Кобзаря, відбувся урочистий захід, присвячений цій визначній події.
Всечесні отці звершили спільну молитву за упокій душі Тараса Григоровича — духовного батька української нації, чия поезія й досі надихає покоління борців за свободу.
Квіти як символ вдячності та пам’яті поклали голова Ходорівського міського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Марія Носик та представник міської ради Ярослав Костур.
У мистецькій частині заходу прозвучали живі, проникливі рядки Шевченкових творів — їх декламували Марія Кобзар та Вікторія Кухарська, лауреати онлайн-конкурсу «Шевченкове слово».
Кожне слово лунало щиро, з душею — як дар пам’яті і вдячності.
Змістовну та зворушливу розповідь про перепоховання Тараса Шевченка представила Олександра Баторик, учителька Опорного ЗЗСО І–ІІІ ступенів №1.
Вона нагадала, як тіло поета везли з Петербурга в Україну — додому, де, за його словами, він прагнув спочити «серед степу широкого, на Вкраїні милій».
Завершальним акордом став виступ народної аматорської хорової капели «Мрія», яка виконала два безсмертні твори — «Заповіт» та «Реве та стогне Дніпр широкий». Їхні мелодії наповнили площу духом Шевченка, перетворивши її на живу пам’ятну мить.
Цей день — не лише спогад про минуле. Це тихе нагадування, ким ми є, звідки йдемо і що повинні берегти.
Тарас Шевченко живе в слові, у пісні, у серці кожного українця.
Слава Кобзареві. Слава Україні.
