Ходорівщина попрощалася з Героєм — Андрієм Форостиною
Цими днями серце Ходорівської громади стислося від болю. У селі Піддністряни попрощалися з Героєм — Андрієм Михайловичем Форостиною, який віддав своє життя за Україну.
Небо було похмурим, а земля — мов притихла. Громада йшла за домовиною мовчки, зі свічками, з тремтячими руками й сльозами в очах. В цей день зупинилось усе — бо додому повернувся Андрій. Не таким, якого всі чекали… Але з честю, з прапором, з гідністю справжнього воїна.
Андрій народився 12 грудня 1968 року. Він був людиною з великої літери — щирий, добрий, працьовитий. Любив життя, родину, рідну землю. Золоторукий господар, щирий товариш, син своєї громади. А коли настав час — він став солдатом, без вагань, пішов боронити Україну.
Служив стрільцем у 3 взводі стрілецької роти. Загинув під час бойового завдання в районі Новоселівки Першої, що на Донеччині. Довгі місяці родина не знала, що з ним. Молилась, сподівалась… Та 14 травня 2025 року офіційно підтверджено — Андрій загинув ще 23 липня 2024 року.
Приймати такі новини — неймовірно важко. Та в кожній з них — глибина жертовності й безмежної любові до Батьківщини. Це те, що не згасає навіть після смерті.
Прощатися з Андрієм прийшло все село. Люди ставали на коліна. В руках — квіти, свічки у серцях вдячність. Його проводжали, як великого сина України: з почесною вартою, зі сльозами, з тишею, у якій звучало більше, ніж у словах. І жодне серце не залишилося байдужим.
Андрію, дякуємо тобі…
За те, що не злякався.
За те, що вистояв.
За те, що любив Україну — так, як можуть лише найсильніші.
Ти — в кожному подиху рідного села, в мирному небі над нами, в очах тих, кого ти захистив.
Ми ніколи тебе не забудемо. Спочивай з миром, наш Захиснику. Твоя жертва — свята. Твоя пам’ять — вічна.
Від усього серця Ходорівська громада висловлює щирі співчуття родині Героя.
Ми разом із вами в цій скорботі. Ваш біль — наш спільний. Ваша втрата — втрата всієї України. Нехай Господь дасть вам сил пережити це горе. А світла пам’ять про Андрія — живе в кожному з нас.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях. Навіки.
