Важливі навички для майбутнього вашої дитини
Як і навіщо навчити дитину робити власний вибір
Уміння робити вибір – дуже важлива навичка, що формується в дошкільний період. Рівень її сформованості впливає на все подальше життя. Ми живемо у світі широкого вибору й розмаїтті можливостей. Проте часто заплутуємося в надмірі варіантів вибору замість того, щоб почуватися більш задоволеними. Як наслідок, ми губимося, сумніваємося, вичікуємо й не наважуємося зробити вибір. Часом це призводить до справжніх страждань.
Особливо складно приймати рішення дитині, і дорослий своїми виваженими діями може допомогти їй навчитися робити усвідомлений вибір. Важливо пам’ятати: якщо батьки самі все вирішують за дитину, у дорослому житті це може стати великою проблемою. Саме тому так важливо знати, як ми можемо допомогти малюкові опанувати цю навичку.
Навчіть обирати іграшки, їжу, одяг, книжку
- Пропонуйте вирішувати прості питання в побуті, даючи максимум два варіанти на вибір: «Ти візьмеш із собою на прогулянку машинку чи м’яч?», «Ти вдягнеш сьогодні червону футболку чи жовту?», «Будеш яблуко чи грушу?».
- Зробіть із дитиною меню з тих продуктів і страв, які є вдома. Пограйтеся в ресторан, де дитина – відвідувач, що робить замовлення.
- Пограйте в гру «Стиліст і модель», в якій дитина сама складе собі гардероб. Нехай дитина вибере одяг і для вас.
- Читаючи дитині певні книжки, ви допоможете їй сформувати думку про важливість вибору в житті. Наприклад, у казці «Троє поросят» кожен персонаж зробив свій вибір матеріалу для будівництва, що призвело до різних наслідків. Пропонуйте дитині на вибір 2 книжки, описуючи жанр книжки: «Ця книжка – казка, а ця – про пригоди».
Навчіть розрідняти свої потреби та вибирати дію
- Уміння зчитувати сигнали тіла допомагає нам швидко реагувати на ситуації й зберігати усвідомленість. Щоб розвинути цю навичку, разом пограйте в гру «Моє тіло каже». Раз на годину зупиняйтеся і «зчитуйте» сигнали: у мене червоні щоки / холодні руки / серце швидко б’ється / бурчить у животі.
Навчіть обирати активність для себе та приймати наслідки свого вибору
- Коли дитина каже, що їй нудно, не кваптеся давати їй пульт або телефон з мультфільмом. Не варто й ставати для неї аніматором. Так ми позбавляємо дитину можливості бути джерелом своїх дій і робити вибір. Запропонуйте дитині понудитися кілька хвилин або заплющити очі, щоб з’явилась ідея.
- Звертайте увагу дитини на те, що вийшло добре, а потім подумайте, як наступного разу зробити інакше.
Пам’ятайте, що дитина має право на помилку, а також їй треба бачити наслідки свого вибору як частини безперервного розвитку.
Навчіть експериментувати та вибирати щось нове
- Дайте дитині пофантазувати: яку суперсилу вона хотіла б мати, з яким персонажем мультфільму дружити тощо.
- Запропонуйте помалювати зубною щіткою, пальцями ніг, нитками, губкою й іншими предметами.
Навчіть обирати модель поведінки
- Пропонуйте дитині різні життєві й комічні ситуації, ставлячи запитання: «А що зробив би супергерой? А що зробив би лиходій? А що зробив би твій друг? А що зробив би боягуз?».
Як і навіщо вчити дітей ладнати з емоціями
Емоції є найважливішим ланцюжком зв’язку дитини з навколишнім світом, фундаментом ставлення до себе й до інших. Саме емоції та почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красиве й некрасиве, пізніше – опанувати здатність регулювати власну поведінку.
Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їх небажані прояви. Тому вся активність дитини – виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Дорослий скеровує емоційне життя малюка: коли малюк засмучений, дорослий підбадьорює, переключає на іншу діяльність; утома, дратівливість – занадто бурхливі вияви емоцій, які свідчать про надмірне збудження нервової системи, потребу у відпочинку – дорослий заспокоює малюка, створює умови для сну.
Щодня малюк натрапляє на труднощі: конфлікт з однолітком через іграшку, виконання складного завдання, непорозуміння з друзями, заборона дорослих щось зробити і т.д.
Перше бажання дорослих – це розв’язати проблему замість дитини: створити прості умови, розв’язати конфлікт, запропонувати новий план дій, передбачити та уникнути ймовірних труднощів заздалегідь. Такий метод є ефективним лише у короткостроковій перспективі, оскільки дитина не набуває власного досвіду, не вчиться взаємодіяти з соціумом та долати труднощі самостійно. Тому, завдання дорослих – навчити розв’язувати проблеми та складні завдання, що допоможе дитині вирости впевненою і незалежною особистістю.
Навчіть дитину розрізняти емоції
Радість, смуток, злість, втому, здивування тощо дошкільнята можуть розрізняти вже у віці від двох років. Також, поясніть дітям, що немає хороших і поганих емоцій – всі емоції потрібні і важливі.
Почніть з теорії: вивчіть емоції за допомогою зображень, фото, карток. Коли дитина навчиться розрізняти емоції на ілюстраціях – проговорюйте їх під час відповідної ситуації. Найкраще формулювати так: «Ти плачеш, тому що сумуєш за мамою», «Ти щаслива, тому що у тебе день народження», «Ти засмутився, тому що втомлений» і т.д. Таким чином, дитина здобуватиме досвід, розумітиме причинно-наслідкові зв’язки та свої почуття, пов’язані з ними.
Старші дошкільнята також можуть практикувати метод «Я-повідомлення». Виглядає це таким чином: «Я (мені) + неприємно/не подобається/сумно/інша емоція + коли ти + дія». Цей метод допомагає визначити проблему та емоцію, яку проблема чи дія викликає. Окрім цього, завдяки схемі «Я-повідомлення» діти вчаться будувати особисті кордони, впевнено їх озвучувати та зупиняти поведінку, яка є неприємною. Також, важливо, щоб педагоги та батьки озвучували свої емоції через «Я-повідомлення» і були рольовою моделлю такої поведінки. «Мені неприємно, коли ти мене не чуєш», «Я засмучений, коли ти не прибираєш іграшки за собою» і т.д.
Навчіть дитину опановувати емоції
Складіть з дитиною список дій, як можна допомогти собі та покращити настрій; поділіться власним досвідом. Ідеями поліпшення настрою можуть бути:
- обійняти друга;
- потримати іграшку;
- глибоко вдихнути-видихнути;
- побути наодинці;
- погортати книжку / поскладати пазли;
- порахувати до 10;
Також, гарною ідеєю буде облаштувати «тихий куток» («куток емоцій», «куток доброго настрою» – назва може бути довільною), де дитина може заспокоїтися, виконавши певні дії. Розмістіть у такому місці книжки, м’яку іграшку, плакати з емоціями, план дій з покращення настрою, коробку з картками побажань та ідей, як почуватися краще.
Навчіть дитину розв’язувати проблеми
Якщо проблема не вирішується на етапі заспокоєння себе, то наступним кроком може бути дія – рішення. Важливо дітям пояснити, що це найдієвіше зробити після заспокоєння себе, тобто виконавши кроки з попереднього пункту. Запитайте дітей, як вони бачать розв’язання проблеми. Якщо відповісти складно – допомагайте уточнювальними питаннями, але не пропонуйте рішення: міркуйте разом з дітьми, пропонуйте кроки та залиште «розв’язання завдання» малечі.
Навчити дітей бачити «корінь проблеми». За цим методом завдання дорослих допомогти дитині виявити найскладніше місце, де виникають труднощі. Це робить завдання менш складним, зрозумілішим і, відповідно, легшим для вирішення.
Інколи є ситуації, які не в силі вирішити ні діти, ні дорослі. Наприклад, хвороби чи погана погода. Тому, варто дітям пояснити схему «колеса контролю». Схема полягає в тому, що у внутрішньому колі ми зображуємо ті речі, які ми можемо контролювати, а у зовнішньому колі – все, що від нас не залежить. Наприклад, емоції інших людей чи їхня поведінка.
Ці техніки допоможуть дитині ефективніше засвоїти алгоритми дій та впевнено долати труднощі.
Як і навіщо навчити дітей взаємодіяти?
Міжособистісний рівень розвитку важливий в опануванні дитиною світу. Він готує її до різноманітних соціальних ролей, до вміння співпрацювати й почуватися впевнено у світі людей.
Щоб маленькі діти могли вільно досліджувати своє середовище, взаємодіяти з іншими, розвивати відчуття свого «я» та впевненість у собі, їм треба відчувати емоційну й фізичну безпеку. Взаємодія з однолітками – це уміння навчитися безпечно спілкуватися (як у дитинстві, так і в дорослому житті), обмінюючись ідеями, знаннями, досвідом. Взаємодіючи з однолітками, дитина проявляє активність, розвиває здорове уявлення про себе й позитивну самооцінку, стає незалежнішою, навчається ділитись іграшками, а пізніше – ідеями, виявляти зацікавленість у тому, що роблять інші, просити про допомогу й допомагати іншим, заспокоювати їх, висловлювати схвалення чи ділитися радістю.
Зацікавте дитину іншими дітьми, навчіть розрізняти ровесників
- Переглядаючи журнали чи книжки з картинками, пограйте з дитиною в гру, в якій треба показати, де діти й де дорослі.
- Пофантазуйте, як би звали цих дітей, скільки б їм було років, чим би вони цікавилися, у що любили б гратися. Запитайте, чи дружила б дитина з цим хлопчиком/дівчинкою.
Навчіть приєднуватись до гри
- Частіше самі запитуйте дитину: «Можна з тобою погратися? Можна взяти твою іграшку?».
- З іграшками потренуйтеся вітатися, називати своє ім’я, просити приєднатися до гри. Програйте різні варіанти: коли запрошення приймають і коли не приймають.
Навчіть Ініціювати розмови
- Граємо в «прибульця», який щойно висадився на планету й досліджує життя на ній. Він підходить до різних предметів, принюхуючись і придивляючись. Підходить до людей, намагається й людину понюхати, а люди навчають його вітатися так, як заведено на Землі.
Навчіть заохочувати інших дітей до гри та грати разом
- Коли ви з дитиною на майданчику, з її дозволу запрошуйте до гри інших дітей. А потім відходьте далі, залишаючись у полі зору дитини.
- Грайте в рольові ігри з багатьма персонажами.
- У кожного своя переносність контактів, свій темперамент; нервова система має ліміт спілкування. Кожна дитина витримує певну кількість дітей поруч. Пам’ятайте, що дитина не завжди має потребу в контактах.
Навчіть ділитись ідеями
- На аркуші паперу по черзі разом з дитиною малюйте, додаючи по одній деталі. Наприкінці пофантазуйте, що у вас вийшло.
- Разом вигадайте диво-світ, в якому все можливо. І кожен з вас може по черзі додавати свою ідею про те, який цей світ.
- Разом по одному реченню складіть історію.
