Вишивка як життя: історія таланту Ольги Возниці
Ольга Возниця, народна майстриня, чиї вишиті рушники, серветки, вишиванки, кептарі, жіночі та чоловічі сорочки стали справжніми шедеврами українського народного мистецтва, народилася 14 березня 1925 року в місті Ходорові. Протягом свого життя вона не лише створювала унікальні вишиті роботи, але й щиро ділилася своїм талантом з іншими.
Ольга Федорівна працювала завідувачкою шкільної бібліотеки у рідному місті та вихователькою у львівському дитячому садку. Вона виховала двох синів і четверо онуків, двоє з яких – Олесь та Володимир – успадкували її любов до народного мистецтва.
Протягом усього життя Ольга Возниця наполегливо вивчала зразки народної вишивки з різних регіонів України. На основі яворівської вишивки вона створила костюми для дитячого ансамблю «Писанка». З 1962 року майстриня керувала гуртком «Народна вишивка» у Будинку дитячої творчості Львівської залізниці, передаючи свої знання та навички молодому поколінню.
У 1988 році Ользі Возниці присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України», а наступного року вона стала почесним членом Союзу українок, де її обрали головою етнографічної комісії.
Ольга Федорівна була активною учасницею мистецьких заходів і провела сотні авторських виставок не лише на Львівщині, а й по всій Україні. Її роботи виставлялися в Музеї етнографії і художнього промислу, Музеї народної архітектури і побуту, Національному музеї. Вишиті твори майстрині зберігаються не лише в Україні, а й у Москві, Києві, Луцьку.
Ольга Возниця завжди щедро дарувала свої роботи рідним і друзям. Вишиті сорочки від неї отримали навіть Президент Віктор Ющенко та його дружина.
За своє життя майстриня отримала безліч нагород, серед яких золота (1983 р.) та бронзова медалі (1987 р.). Її вишиті твори увійшли до книг «Вишивка мого краю» (2005 р.) та «Вишивка – моє життя» (2006 р.). Ольга Федорівна мріяла видати третю книгу – про чоловічі вишивані сорочки.
У 2014 році ходорівчани створили документальний фільм про життя та творчість Ольги Возниці під назвою «Вишивка – моя доля».
28 квітня 2015 року серце видатної вишивальниці перестало битися. Її поховали на Янівському кладовищі поруч із коханим чоловіком. Провести в останню путь майстриню прийшли її земляки, друзі та шанувальники її творчості.
Ольга Возниця залишила величезний слід у культурі України, а її мрія про те, щоб народне мистецтво вишивки вічно жило в серцях людей, продовжує надихати нові покоління.
