Невимовний біль охопив серця жителів Ходорівської громади: загинув молодий воїн, командир роти Олег МАКСИМКІВ
Клята війна, підло розпочата російськими окупантами, приносить нестерпний біль і горе в рідну Україну та в нашу громаду. Від чергової чорної, трагічної звістки з фронту стискається серце від жалю та біль сковує душу…
11 листопада 2024 року в ході висування до нового району розгортання 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А0998 в районі населеного пункту Оріхово - Василівка Донецької області загинув лейтенант, командир роти Олег Степанович МАКСИМКІВ, 22.01.1996 р.н. Олег отримав поранення несумісні з життям внаслідок ураження осколками під час удару FPV-дроном.
Молодий, життєрадісний, креативний, працьовитий, сміливий, чуйний, доброзичливий юнак. Справжній Син України, мужній оборонець Батьківщини, який до останнього був вірний Військовій присязі. Йому б ще жити і жити... Але залишилося назавжди 28… Війна обірвала життя молодого Героя, забрала майбутнє, приєднавши Його до небесного війська - до справжніх патріотів, які у часи страшної, новітньої нашої історії були там, де найважче...
Олег дуже любив життя, прагнув досягнути в усьому успіху. В непростий для нашої країни час він якраз проявив ці свої найкращі риси характеру, ставши на захист української землі від російської агресії. Воїн мав високий рівень мотивації до військової служби, вмів підтримувати здоровий моральний дух у підрозділі, мав здатність в критичних ситуаціях зібрано оцінювати свою діяльність та робити правильні висновки. Він з честю виконав свій обов’язок в штурмовому батальйоні 24 бригади і пройшов шлях від солдата до командира роти!
Щемливо та зворушливо, з страшним болем і нестерпним жалем , з великою любов’ю та щирою повагою згадують про Олега вчителі, друзі:
«Ти завжди будеш у нашій пам'яті креативним та харизматичним лідером, до чого б ти не долучався - чи студія журналістики, чи рок-гурт, чи ремонт велосипедів. Капітан та командир...»
«Переглядаю фото із спільних проектів та активностей і не можу підібрати слів... Які ми були наївні і щасливі, як вірили у європейське майбутнє нашої країни, коли Украіна отримала " безвіз... Усі дороги були для нас відкриті, у нас був і "Лондон на відкритці", і туманні обрії Дубліна, і дискусії "Про доступ про право на освіту", багато ідей та творчості…»
«Харизматичний, розумний, креативний, талановитий, із загостреним почуттям справедливості, вольовим характером, добрим почуттям гумору, справжній патріот, світлий та надзвичайно добрий .
Нам би хотілось розповісти про Олега так багато ....»
«Олежку! Ти є. Ти є у наших серцях, думках, спогадах, діях....
Ми любимо і пам'ятаємо...
І не даємо тобі піти. Ти є…»
Щиро співчуваємо батькам, родині, побратимам, друзям загиблого Героя Олега, нехай Господь скріпить всіх силою, мужністю та благословенням у цей тяжкий, скорботний час.
Просимо всіх віддати шану полеглому Воїну Олегу Максимківу, який завтра, 15 листопада, повертається «на щиті» назавжди до рідного дому...
Траурний кортеж буде рухатися по маршруту:
м.Львів – с. Дем’янка-Наддністрянська (о 13:00 год. на межі Жидачівської громади) – м.Жидачів (орієнтовно о 13:10 год. біля мосту через річку Стрий) – вулиця М. Шашкевича (поминальна Молитва біля «СТЕЛИ ПАМ’ЯТІ» на площі Свободи) - вулиця І. Франка (зупинка біля Жидачівського закладу загальної середньої освіти №3 ім. О. Партицького, в якій навчався Захисник України) – вулиці М. Грушевського, В. Симоненка, Грюнвальдська, Данила Галицького –
с. Жирова (вулиця Стрийська, 134 Ходорівської громади).
15 листопада 2024 року о18.00.годині відбудеться Парастас (с.Жирова вулиця Стрийська, 134).
Чин похорону - 16 листопада 2024 року о 12.00. годині.
Поховають Героя на місцевому цвинтарі в с.Жирова.
Дякуємо за Чин, Герою...
Вічна тобі пам’ять, шана і слава!
