Згадаємо загиблих наших ГЕРОЇВ, які були народжені у жовтні !!
Тарас Павлюк
1979-2023
Тарас Ярославович Павлюк народився 3 жовтня 1979 року. Закінчив Вовчатицьку школу. Чоловік відслужив строкову службу, а у 2014 році був призваний на службу в зону проведення АТО.
Від початку повномасштабного вторгнення захищав цілісність України. Солдат Тарас Павлюк був помічником гранатометника 2 відділення, 1 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3035. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Під час виконання бойового завдання поблизу с.Кузьмине Сєвєродонецького району Луганської області внаслідок ворожого мінометного обстрілу 26 липня 2023 року Тарас Павлюк отримав поранення несумісні з життям. В Героя залишились мама, дві сестри, брат та дочка.
Володимир Кузенко
1967-2023
Володимир Кузенко народився 3 жовтня 1967 року у с. Вовчатичі. Навчався у місцевій школі. Пізніше здобував професійно-технічну освіту у Ходорівському училищі. Брав участь у бойових подіях в Афганістані. Крім того, брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення знову став на хист Батьківщини. Останнім часом був військовим інструктором в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки – Яворівському військовому полігоні. Був молодшим сержантом, старшим водієм автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А 3618. Захисник помер через недугу 14 вересня. У чоловіка залишилась мама та дочка.
Василь Добрич
1998-2023
Василь народився 4 жовтня 1998 року у місті Городок. Згодом родина переїхала на ходорівщину. У 2013 році закінчив Вовчатицьку школу, у 2017 році закінчив Технічний коледж Національного університету «Львівська політехніка». Працював у компанії «Дунапак Україна» в місті Ходорів рідної області. Після проходження строкової військової служби повернувся до цієї роботи. Любив проводити час із сім'єю та друзями, а також стрибати з парашутом та займатися спортом. Мріяв багато подорожувати. Василь Добрич був навідником 1 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини А 4350. Старший солдат Василь Добрич загинув 25 січня 2023 року поблизу села Благодатне під Соледаром на Донеччині. Під час виконання бойового завдання воїн отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного і танкового обстрілів. У Василя залишилися мама і дружина.
Юрій Павлишин
1973 – 2022
Юрій Іванович Павлишин народився 5 жовтня 1973 року в селі Добрівляни, але проживав у Ходорові. В 2014-2015 роках воював у зоні АТО на сході України. Працював у Польщі, але після вторгнення росії одним із перших взяв до рук зброю і став на захист нашої держави. В 2014 році, коли в Україні почались ці події, захотів піти добровольцем, але його не взяли. Але пізніше все ж прийшла повістка і його мобілізували. Він прослужив до 2015 року біля Луганська. 24 лютого з самого ранку зібрався і поїхав у військкомат. Старший солдат Юрій Павлишин, оператор відділення радіоелектронної боротьби взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення військової частини А 0998 загинув 16 квітня близько 20:00 години внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У Юрія залишилась мама, дружина, дочка та син.
Іван Артим
1986-2023
Іван Богданович Артим народився у селі Новосільці 9 жовтня 1986 року. Перебуваючи у самому пеклі війни, він сміливо боровся з ворогом, який вторгся на українську землю, захищав свій народ, свою Батьківщину. Герой віддав своє молоде життя за мирне майбутнє кожного з нас. Серце героя перестало битись у госпіталі у Києві 31 березня 2023 року, де він перебував після важкого поранення, отриманого на Сході України. Добрий, світлий спомин про загиблого захисника нашої Батьківщини Івана Богдановича Артима залишиться в наших спогадах назавжди. У Івана залишився брат.
Олег Кобрин
1982 - 2022
Олег Іванович Кобрин народився у селі Дев'ятники 9 жовтня 1982 року. Проживав у Львові. Після вторгнення росії став на захист нашої держави. 4 квітня близько 13:20 години внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна на Луганщині був важко поранений. Серце молодого сержанта перестало битися 21 квітня. Похований у селі Дев'ятники. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У Олега залишились батьки, сестра, син та дочка.
Михайло Роговський
1968-2016
Михайло Іванович Роговський народився у селі Вербиця 14 жовтня 1968 року.
Старшина 17-ї окремої танкової бригади. В ранньому віці втратив матір, виховувався бабусею. Три роки служив на флоті. Працював у рідному селі. Пішов на фронт добровольцем 15 липня 2015 року. Учасник бойових дій в зоні АТО, останнім часом ніс службу в районі міста Попасна на Луганщині. У чоловіка залишився тато.
Володимир Андрешків
1969 – 2016
Володимир Степанович Андрешків із позивним «Жара» народився 16 жовтня 1969 у селі Бортники. Як повстав Майдан, разом із друзями поїхав туди і був активним учасником Революції Гідності, обороняв барикаду «Львівська брама» на Інститутській. Після Революції гідності Володя кудись зник. Ніхто не знав, куди він подівся, а потім з’ясувалося, що з Києва поїхав на схід. На фронті Володимир рік захищав Україну у складі першої роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь”. 1 червня 2015 демобілізувався і повернувся додому. 5 листопада 2016 уклав контракт із ЗСУ. Загинув 19 грудня 2016, коли в районі «Світлодарської дуги» противник намагався повернути втрачені напередодні позиції.
Кирило Вишиваний
1986-2022
Кирило Васильович Вишиваний народився 4 жовтня 1986 року в селі Дуліби. Ще у школі мріяв стати військовим, тому після завершення навчання вступив до військового ліцею ім. Героїв Крут у Львові, звідки потім перевівся до Мукачівського військового ліцею. Продовжив навчання в Національній академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. Після отримання офіцерського звання Кирило Вишиваний ще деякий час залишився на службі в Академії. Потім перевівся служити на Яворівський полігон у військову частину в с. Старичі. У 2016 році був у зоні АТО на Луганщині. 13 березня під час атаки на Міжнародний миротворчий центр на Яворівському полігоні майор Кирило Вишиваний загинув.
Мар’ян Пашко
1988-2022
Пашко Мар’ян Васильович народився 16 жовтня 1988 року в селі Заліски. Він був свідомим українцем та вродженим солдатом. В 2009 році був призваний на строкову військову службу. Мар’ян активно займався волонтерством та проводив військово-патріотичні вишколи для молоді. Під час Майдану був його активним учасником. Тричі возив людей з заводу в Київ. Після захоплення Криму російськими військами 26 березня 2014 року добровільно пішов в ЗСУ, службу проходив у Калинівському спецназі. Під час боїв за Чернухіно (Дебальцівський котел) був поранений осколком від граду. В 2016 році знов підписав контракт із ЗСУ, де служив до закінчення контракту 31 січня 2022 року командиром розвідгрупи. Після вторгнення в Україну агресора 25 лютого повернувся у свою бригаду ЗСУ захищати державу, бити окупантів. Мар’ян загинув 11 березня від осколкових поранень під час виконання завдання. Ціною власного життя врятував своїх побратимів. У Мар’яна залишилась дружина, батьки та брат.
Михайло Березка
1996- 2017
Березка Михайло Васильович народився 17 жовтня 1996 року у селі Бринці-Церковні. Закінчив сільську загальноосвітню школу. Під час російської збройної агресії проти України у серпні 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Був водєм 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, військової частини А0998, м. Яворів.
З 5 листопада 2016 року виконував завдання на території проведення антитерористичній операції, у Попаснянському районі на Луганщині. Загинув 8 червня 2017 р. близько 13:10 внаслідок мінометного обстрілу позиції бригади поблизу с. Катеринівка (Попаснянський район) Луганської області. Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Тітик Ростислав
1994-2022
Ростислав Петрович Тітик народився 21 жовтня 1994 року в місті Ходорові. Був добровольцем-контрактником, старшим солдатом у військовій частині А0998 (особовий склад) 1-шої мінометної батареї 2-ого механізованого батальйону. У 2017 році Ростислав із позивним "Розік" воював на Сході України. Старший солдат І-ї мінометної батареї ІІ-го механізованого батальйону військової частини А 0998 ходорівчанин Ростислав Тітик загинув 21 березня внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна.
Ігор Кіндирись
1973 – 2022
Ігор Миколайович Кіндирись народився 31 жовтня 1973 року у селі Городище. Досвідчений воїн, пройшов у 2014 році АТО. 3 перших днів війни 12 березня був призваний на військову службу, яку проходив у військовій частин А4053 старшим вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Останне дислокування частини - під Водяним, поблизу Пісків. Ігор Кіндирись загинув 11 вересня під час обстрілу рашистів внаслідок потрапляння міни в бліндаж.
