Оберіть собі роботу до душі, і вам жодного дня в житті не доведеться працювати.Ходорівчанка Оля Яценко - майстриня з виготовлення одягу, вона досконало знає всі етапи його пошиття.
Професія кравця має дуже стародавню історію і у всі часи вважалася вельми почесною, адже від таланту
і смаку кравців залежав зовнішній вигляд як простих городян, так і високопоставлених персон. Це було пов'язано з тим, що аж до кінця XIX століття кравці займалися всіма етапами виготовлення одягу — від проектування моделей до їх пошиття і декорування. Секрети кравецького мистецтва накопичувалися протягом тисячоліть. Проте найбільшого підйому майстерність виробництва одягу досягла з винаходом швейних машин. Механізація всіх швейних процесів призвела до виникнення нових технологій, нових способів обробки одягу і до їх подальшого вдосконалення.
Ходорівчанка Оля Яценко Оля Яценко - майстриня з виготовлення одягу, вона досконало знає всі етапи його пошиття. Пані Оля шиє з 1995 року. В її сім'ї немало творчих людей - один дідусь був художником, інший - кравцем. Свою життєву історію розповідає, наче добру казку. В дитинстві, як і більшість дівчаток, шила одяг лялькам. Згодом, коли навчалась у Ходорівській школі №2, опановувала навики шиття під настановами вчителя праці Набитович Галини Василівни: «Пригадую той час, коли ми шили нічні сорочки. Я дуже хотіла мати високу оцінку. Взялась вдома дошивати рюшу на сорочці, заправлявши голку, випадково натиснула на лапку, вона й поїхала. Голка пройшла наскрізь через палець, весь ніготь переламало. Досі пам'ятаю ті відчуття. Хоча тоді зразу й не зорієнтувалась, що саме трапилось, думаю, чому ж машинка не шиє. Це було, так би мовити, перше бойове хрещення. Попри травмований палець, я все ж дошила сорочку і отримала омріяну п'ятірку».
За фахом жінка - кравець та закрійник верхнього одягу. Це наче все в одному. Пані Оля все робить сама - від зняття мірок до передачі готового виробу. Освіту здобувала у Львівському училищі №28. В навчальному закладі були майстерні, де студенти могли практикуватися. На 3 курсі її чекала практика, яку проходила у Ходорові в ательє «Орхідея». На той час там було декілька цехів - верхній одяг, літні сукні, костюми тощо. Директором тоді була Марія Гурська, її сестра - Іванна була закрійником в бригаді, куди потрапила Ольга. До слова, на роботу тоді в ательє не влаштовували, у кожного була своя частка. Дипломною роботою Ольги було пальто. Та окрім успішної здачі практики на дівчину чекав неочікуваний сюрприз: «Пригадую, як наприкінці практики сиділи ми з пані Марією, балакали, вона поцікавилась, що я планую робити після закінчення училища. Я відповіла, що поки не знаю, адже у Львові окрім роботи доведеться ще й шукати житло. Тоді прозвучало неочікуване для мене «Ти не хочеш попрацювати рік, потім підеш на підвищення кваліфікації і до нас на закрійника?» Я відповіла, що тільки «за», але ж треба десь спершу цей рік працювати. Тоді пані Марія запропонувала роботу в ательє. Я була така здивована! Адже туди ж було практично неможливо влаштуватись». Отож пані Оля відпрацювала в ательє цілий рік. Після цього поїхала навчатись у Львівське 22-ге училище здобувати навики закрійника.
В Олі неабиякий талант. Вона живе своєю справою, а її роботи - неймовірні. Ще в студентські роки її пальто показували як приклад зразкової роботи іншим, а саму дівчину завжди хвалили як талановиту кравчиню та наполегливу студентку. Одна на весь випуск училища отримала відмітку 5/5, це, як зазначає майстриня, найвищий розряд. Пальто, яке тоді стало успішною зразковою роботою, Оля пам'ятає: «Воно було чорного кольору, тканину я купила сама, пальто було всюди оброблено, окантовано зеленим - комірець, кишеньки, манжети».
В ательє у Ходорові Оля працювала у відділі пошиття чоловічих костюмів. Першим її клієнтом став полковник у відставці, який приїхав із Петербурга. «Мене попередили, що він буде моїм клієнтом, а ще про те, що як людина він дещо прискіпливий. Я погодилась, це ж було такою честю, адже в моїх 19 років мені довірили важливого клієнта і таку роботу! Згодом трапилась кумедна історія - коли цей чоловік прийшов на примірку, цікавився у директорки, чи у нас дитяча праця дозволена, бо подумав, що я неповнолітня дитина. Сміявся, коли дізнався, що я шитиму для нього костюм».
Після декрету Оля почала шити вдома. Скільки виробів нашила від початку своєї діяльності - не злічити. Їх безліч! Від теплих зимових речей до вишуканих ніжних суконь. Скільки молодих леді одягнула Оля у неймовірної краси сукні! Скільки фантазій і мрій втілила в життя!
Однією із найбільш вражаючих робіт стала сукня, пошита пані Олею для своєї дочки. «Це була сукня-метелик. Щоб його пошити, потрібно було мати спеціальну тканину, фурнітуру, нитки. До роботи долучились всі - дочка розробляла лекало, ми купили фарбу для тканини, всі візерунки на крилах малювали вручну пензликом, натягуючи на дерев'яну рампу, яку виготовив чоловік. Врахували й те, що на випускному дочка мала танцювати танго, то ж пошили змінну спідницю». Пані Оля показує фото з випускного вечора, сукня й справді була неймовірною! Наче метелик притулився до юної дівчинки і перетворився на її вбрання.
Крім того, що Оля - талановита кравчиня, вона вишиває сорочки, сукні, рушники та в'яже різноманітні вироби. Створила безліч видів вишивки. Рушник на власне весілля, за доброю християнською традицією, Оля теж вишивала собі власноруч, вишиванки для рідних створені саме її руками.
Майстриня досі береже всі студентські зошити із конспектами, викрійками, кресленнями. В Олі всюди порядок. Окрім порядку в майстерні, порядок в записниках та планах на день: «Я все розписую. Кому, що саме, який термін пошиття. Наприклад, на четвер заплановано ремонт одягу, пошиття штанів». До речі, чоловічі штани майстриня може пошити всього за один день.
Ще одна неймовірна історія трапилась із жінкою, коли її дочка поступала у вищий навчальний заклад. Доля звела майстриню із відомою львівською модельєркою, яка запропонувала їй роботу на вибір: конструювати одяг, кроїти або ж шити. Модельєрка була неабияк здивована, коли почула, що Ольга поєднує всі ці види професії і все робить сама. «Мені важко було вибрати. Я ж не могла робити одну справу. Мені цікаво зшити, щоб глянути, як воно виглядатиме, я люблю строчити за машинкою, викроїти, бо мені цікаво як складеться, як ляже тканина. Я відповіла, що не можу вибрати, бо хочу робити все - і шити, і кроїти. Мені цікаво змоделювати з людиною той чи інший виріб. До всього, були проблем із житлом у Львові, то ж враховуючи всі фактори я відмовилась від роботи».
Майстриня живе своєю справою. Кожен її витвір зроблений з любов'ю, костюми пошиті ідеально, сукні
- наче казкові. Від жінки, як від феї, віє щирістю, добротою. І, як в казкової феї, довкола безліч краси - на подвір'ї ростуть різноманітні яскраві квіткові рослини, вдома пахне випічкою. Жінка зізнається, любить готувати й вирощувати квіти. А ще в тендітній трудівниці поєднались абсолютно протилежні вміння - свого часу вона допомагала татові будувати дім, більше того, знала, якого розміру цеглину потрібно подавати в тому чи іншому місці.
Не зважаючи на те, що сьогодні одяг можна підібрати на будь який смак, роботи Олі - унікальні. Вони створені виключно один раз, враховуючи індивідуальні побажання людини. Таких виробів не придбаєш в магазинах. А ще, кожна річ, пошита майстринею, не тільки складається з тканини, ниток та фурнітури, а з любові, яку Оля вкладає у кожен стібок.
