«Не інтернат, а велика родина»! 24 канал в програмі «Рідні» про родинний дім «Жива перлина» в Бортниках
На жаль, для покинутих дітеи? з притулків спогади про батьківський дім не завжди теплі та приємні. Однак усім потрібне місце, куди хочеться повертатися. Такий будинок для хлопців-сиріт створив брат Руслан Марків в селі Бортники.
Неймовірну історію про створення родинного дому «Жива перлина» в Бортниках розказала журналістка 24 каналу Мар'яна Романяк в програмі Рідні».
Найцікавіше із сюжету читайте далі…
Родинний дім «Жива перлина» створив Руслан Марків у селі Бортники. Там одночасно перебуває приблизно 30 дітей.
За словами Руслана Марківа, він з колегами не хотів створювати ще один інтернат в Україні чи конкурувати з державними інтернатами. Вони не хотіли показати, що приватний буде краще працювати, ніж державний. Вони взагалі не хотіли бути інтернатом. «Ми хотіли створити сім'ю, велику родину, де діти зможуть почувати себе безпечно, де будуть покриті всі їхні потреби: фізичні, емоційні, духовні, психологічні. Де вони зможуть повноцінно розвиватися, вирости свідомими, щасливими громадянами своєї країни», – сказав директор будинку Руслан Марків.
Хлопці, які прийшли жити у родинний дім з дитячих будинків, запевнили – тепер не уявляють собі, де було б краще відсвяткувати Різдво, ніж в Бортниках. Для них це рідний дім.
«Приїжджаю сюди, як до хати»,– сказав Сергій, який виховувався у будинку.
Один з хлопців, який виховувався у цьому будинку, – Віталій. Зараз йому вже виповнилось 18 років, він навчається та працює, живе окремо. Однак досі приїжджає у Бортники. За його словами, Руслан Марків завжди радий чекати усіх хлопців. "Він ніколи не сказав: "Тобі 18 років, ти повнолітній, все, будь ласка, не приїжджай ніколи". Він завжди радий бачити, як людина росте, як розвивається", – запевнив Віталій.
Значна частина дітей, які виховуються у будинку, не пам'ятають своїх біологічних батьків. Деякі згадують, однак ці спогади неприємні:
- 18-річний Павло: Я з Яворова. Ну, я не знаю, чи я з Яворова, але в документації написано, що я з Яворова, хоча я там ніколи не був. Своїх біологічних батьків я не знаю, я лише про них чув.
- 18-річний Сергій: Я знаю, що в мене є тато, мама була. Маю сестру рідну. А сам з дитячого будинку.
- 21-річний Віталій: Є соціальна служба у Львові, яка займається дітьми. Хтось, мабуть, зробив звернення про те, що дитина живе і виховується в поганих умовах. В дитячий садочок мене забрали, а звідти вже забрав мене Руслан (директор будинку у Бортниках – 24 канал).
Потрапляють у родинний будинок у Бортниках зазвичай з державного дитячого інтернату. Дітей привчають до любові, поваги та праці. Діти після школи обіцяють та виконують деяку роботу. Руслан Марків зазначив, що у їхньому будинку обов'язковою є дисципліна. " Без дисципліни з такою кількістю дітей – неможливо. Треба прислухатися, що вимагається, які в нас правила, що ми очікуємо від них. За свої вчинки брати на себе відповідальність. Не уникати і на когось не перекидати",– пояснив директор будинку.
Хлопців вчать водити машину та володіти англійською. За словами Руслана Марківа, окрім того, щоб забезпечити всі матеріальні, емоційні потреби дітей, хороший дух – дитина повинна володіти комп'ютером та гарним рівнем англійської мови.
"Ми хотіли дати хлопцям навички водіння. В нас є свій маленький гараж, де вони можуть ремонтувати. Ми вчимо хлопців також водити", – сказав Марків.
Вихованці будинку з вдячністю ставляться до директора будинку. Деякі вважають його своїм батьком. Вихованці будинку розуміють, що чужа людина ніколи не зможе передати ту любов, яку дають рідні батьки. Однак діти впевнені, що Руслан Марків максимально старається передати любов та милосердя тим дітям, які цього потребують.
«Для мене це є велика родина. Це є моє покликання, моя праця, моя сім'я, моє життя»,– запевнив Руслан Марків.
Директор будинку розповів історію, коли сім'я з Італії хотіла всиновити когось з дітей, однак ті відмовлялися. "Вони йшли на контакт з цими людьми, вони проводили якийсь час. Вони їх забирали до себе на вихідні, наприклад, купували їм подарунки, спілкувалися. Хлопці казали: "Все гарно, мені подобається ця родина, але я хочу бути тут, мені тут добре. Я не хочу нічого змінювати", – зазначив Марків.
Руслан Марків наголосив, що офіційно він відповідальний за дітей до повноліття. Після цього вже немає юридичної відповідальності, але існує моральна. Діти приїжджають у будинок свого дитинства дуже часто.
