Серед нас живе людина-легенда! Степан Крегенбільд відсвяткував 90-літній ювілей
Кожний край нашої великої України має свою візитівку, легенду, історію, з якою асоціюється, по якій впізнаваний, по якій відомий…А є імена, які творять історію рідного краю просто так… просто, бо безмежно закоханий в свою рідну землю. І якщо говорити про село Бортники Бортниківського старостинського округу Ходорівської об’єднаної територіальної громади, то першою асоціацією з ним буде ім’я Степана Крегенбільда.
Здається, зовсім неукраїнське прізвище! Але воно ховає за собою великого українця та великого патріота. І, напевно, не знайдеться людини на ходорівщині, яка б жодного разу про нього не чула. Нелегка доля і всебічна обдарованість, сила духу і дивовижна працелюбність – це все характеризує людину-легенду – Степана Івановича Крегенбільда .
Вчора, 3 листопада 2019 року, йому виповнилося 90! Поважний вік, авторитетна людина і переповнений зал Народного дому в селі Бортники, в якому зібралися родичі, вчителі, односельчани, представники влади, щоб привітати ювіляра. Степан Іванович - відомий художник, письменник, а головне – засновник краєзнавчого музею в селі Бортники. Його вклад у розвиток рідного краю важко оцінити, він – безцінний!
Дуже насичена та цікава концертна програма. Звучали вірші і пісні на слова ювіляра. Ведуча заходу І.Баторик провела для присутніх зворушливу подорож життєвими стежинами Степана Крегенбільда, а творчі колективи Бортниківського Народного дому подарували глядачам чудовий настрій.
Лунали вітання від секретаря Ходорівської міської ради Марії Гавінської, керівника відділу культури Христини Вівчар, депутата Миколаївської районної ради Зеновія Горіня, старости Ольги Гурді, директора місцевої школи Петра Хоменка, друзів, родичів та односельчан.
Довідка:
Степан Крегенбільд народився 3 листопада 1929 року в селі Бортники. Після закінчення Бортниківської школи відразу був мобілізований до Радянської Армії. Закінчив педінститут за спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва та креслення. 16 років працював у школі, здобув освіту будівельника та до пенсії працював будівельником у Молдові, Україні і Росії. З 1954 року і до сьогодні займається самоосвітою. Прожив нелегке, насичене подіями життя і є надзвичайно розумною та інтелігентною людиною. У 1989 році повернувся в рідне село, де вчителював і займався громадською роботою. У великому творчому доробку збірки поезій, драматичних творів, художні полотна. Крім цього він реставрував та створив пам’ятні знаки в селах Бортники, Загірочко, Молодинче, Черемхів на хуторі Слобідка (Івано-Франківська обл.).
Степан Крегенбільд носить прізвище свого діда-австрійця, народився 3 листопада 1929 року в селі Бортники, коли його татові було 42, а мамі 21 рік, і був одним з шести дітей в родині. З дитинства був дуже талановитим, любив читати, малювати. Роки дитинства, юнацтва та становлення припадають на періоди польського, німецького, російсько-радянського окупаційних режимів. Він добре пам’ятає ті часи і наполегливо працює над увіковічненням пам'яті своїх земляків-патріотів, прагне пробудити інтерес молоді до подій минулого. Після закінчення Бортниківської школи відразу був мобілізований до Радянської Армії. Закінчив педінститут за спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва та креслення. 16 років працював у школі, потім змінив спеціальність - здобув освіту будівельника та до пенсії працював будівельником у Молдові, Україні і Росії. З 1954 року і до сьогодні займається самоосвітою. Прожив нелегке, насичене подіями життя і є надзвичайно розумною та інтелігентною людиною, інтереси якої відокремлені від щоденних побутових проблем.
У 1989 році повернувся в рідне село, де вчителював і займався громадською роботою: розвивав ідею дослідження і популяризації історії рідного села, долі земляків. Саме тоді почав працювати над створенням шкільного краєзнавчого музею у Бортниках.
Заснований Крегенбільдом музей - це не лише експонати, а й історичні документи про Бортники ще з позаминулого століття. Експозиція музею тематично розділена на зародження села, розвиток, культуру і воєнні події. Тут є макет криївки, старої церкви, яка колись згоріла, предмети побуду селян, медалі та нагороди загиблих героїв, родом з Бортник. Понад сто картин Крегенбільда формують картинну галерею, яка представлена у музеї, що викликає цікавість як ходорівчан, так і гостей громади. «Актуально, яскраво, зрозуміло, реально, правдиво, вічно» – слова з допису, залишеного у книзі відгуків краєзнавчого музею, які дуже точно передають його атмосферу. Можливо цінність бортниківського музею не в унікальності експонатів, а в надзвичайній патріотичності його засновника, який, проживши більшу частину життя за кордоном, у поважному віці повернувся на рідну землю і продовжує працювати на користь людей.
У великому творчому доробку збірки поезій, драматичних творів, художні полотна. За збігом обставин, дещо перекручене прізвище Крегембіль, яким помилково підписали першу публікацію в районному часописі, стало псевдонімом, що стоїть і на подальших його дописах. Людина-легенда Степан Іванович, продовжує творити, малювати, будувати. Він реставрував та створив пам’ятні знаки в селах Бортники, Загірочко, Молодинче, Черемхів на хуторі Слобідка (Івано-Франківська обл.).
С.Крегенбільд, дуже скромна та багатогранна особистість: поет, публіцист, архітектор та скульптор. Він переконаний, що на формування його світогляду впливали випадкові зустрічі: «Так склалось, що мав можливість зустрічатись з різними людьми, найбільше - працюючи на будівництві, адже в той час з таборів випустили багато розумних людей - політв’язнів. Від них отримав чимало знань. Це була моя основна наука». Чоловік зізнається, що вірить у надприродну силу та потойбічне життя на основі своїх життєвих переконань. С.Крегенбільд не належить до жодної релігійної конфесії та стверджує, що саме атеїстичні книжки скріпили його віру в Бога. Вірші, етичні роздуми про минуле і сучасне є віддзеркаленням душевного стану Степана Крегенбільда. Коментарі до його художніх робіт прості у викладі та глибинні у змісті, хоча часто не зрозумілі більшості людей. Сам автор спокійно сприймає те, що не всі визнають його творчість і часто єдиною відплатою за нелегку роботу – є мовчання, та він вірить, що саме творча робота його підтримує. За словами 90-річного Крегенгбільда, хворіють ті, у кого є на це час, тому за здоров’я треба боротись. Він вірить, що довгий вік є свідченням того, що він ще не втілив у життя всього, що мав: «Напевно ще не все зробив, що повинен. Якщо в людини є завдання – його треба виконати».
