«Її світ – ляльки!» Ходорівська громада вітає з уродинами майстриню з с. Кам’яне Марію Заблоцьку!
Немає ще, мабуть, такого жителя Ходорівщини, хто б не чув, чи не бачив прекрасних та дивовижних лялічок, які виготовляє п. Марія Заблоцька. Сама майстриня родом з с.Кам’яне Піддністрянського старостинського округу Ходорівської ОТГ.
«…створюючи свої ляльки оздоблюю їх виключно тими національними строями, які носили у моєму рідному селі жінки, – розповідає пані Марія. – І ось який цікавий факт. Свої роботи я виставляю у мережу Інтернет. Одна з дописувачок мені зауважила, що я використовую орнаменти Полтавщини при оздобленні. Я була здивована, адже не знаю їхніх вишивок. Завжди брала за основу одяг, які носили дівчата чи жінки з с.Кам’яне, до прикладу «шалянову» спідницю, пацьорки, а вишивку для оздоблення одягу я копіювала з бабусиних рушників. Потім згадала, як бабуся оповідала, що у повоєнні роки дуже часто на західну Україну навідувались люди зі Сходу та обмінювали свої речі на їжу. Можливо у такий спосіб бабуся і отримала рушники з полтавською вишивкою, а я їх відтворила на національному строї своїх ляльок-мотанок».
Захопленням творити «ляльку-мотанку» пані Марія завдячує своїй бабусі, яка в дитинстві брала онуку з собою поратися з сіном. Майстриня каже, що поки сіно підсихало бабуня швиденько намотувала з нього ляльку. Онука – бавилась, бабуся вправлялась на сінокосі.
«Сама лялька-мотанка прийшла до нас із Наддніпрянщини», – розповідає Марія Заблоцька. У нашому ж краї такий вид промислу не був розповсюджений. Наші пращури робили ляльку здебільшого з кукурудзяного листя, або з льону. Українці в центральній областях за основу брали качан, на який намотували стару тканину чи стару сорочку і у такий спосіб творили ляльку.
«Мої сьогоднішні роботи – це вже більш авторські. А якщо брати народну ляльку-мотанку, то це має бути вузлова, з більш рваної тканини. Ви знаєте, раніше люди брали замотували у тканину кусочок паляниці і давали дитині смоктати. У цьому був своєрідний оберіг, адже дитина тоді не плакала, бо мала в руках цікаву ляльку і при цьому могла навіть посмоктати.
Дехто навіть розповідає, що при створені ляльки-мотанки не можна використовувати ножиці чи голку, бо втрачається сенс оберегу – це своєрідні забобони. Просто раніше у людей не було можливості витрачати дороге оздоблення на ляльки. Люди їх робили із підручних матеріалів», – розповідає лялькарка.
Якщо ви матимете можливість відвідати заходи присвячені народним промислам на наших теренах, то безперечно, що з поміж інших цікавих речей, ви зможете побачити авторські роботи ляльок-мотанок Марії Заблоцької. Повірте, вони вартують вашої уваги. Здебільшого майстриня виставляється у Жидачеві, Ходорові, Трускавці, Стрию та Львові.
Ляльки-мотанки майстрині стали чудовим доповненням виставки «Трипілля без меж і кордонів», що експонується в одному із залів Львівського історичного музею. Виставка присвячена 125-річчю з часу відкриття трипільської культури.
Сьогодні ж, від імені всіх жителів громади хочеться сказати слова подяки пані Марії за її творіння, за її талант приносити людям радість та світло. З нагоди дня уродин вітаємо та бажаємо океан здоров’я, море щастя, любові та пошани від рідних та друзів, невтомного натхнення на подальші творчі успіхи, Божої ласки та милосердя на многії літа!!!
