ЙОСИФ ГЛАДКИЙ: «Я НЕ ЗДАВСЯ І НІКОГО НЕ ЗРАДИВ»
Ходорівська об’єднана територіальна громада глибоко засмучена з приводу смерті колишнього воїна УПА ЙОСИФА ГЛАДКОГО (псевдо «Рекорд»), який упокоївся в Бозі 2 листопада 2018 року в м. Ходорів.
Йосиф Лук’янович Гладкий народився 15 березня 1922 року в селі Мошкові Сокальського повіту Львівського воєводства. Освіта – середня спеціальна. В 1941 році вступив до молодіжної організації ОУН. З кінця 1943 року у складі загону самооборони брав активну участь у захисті навколишніх сіл від нападів польських вояк Армії Крайової, які жорстоко ставилися до українського населення, грабували його, вбивали жінок та дітей, палили села. Восени 1944 року в селі Варяж Йосиф Лук’янович був схоплений польською службою безпеки радянською владою і переданий органам НКВД, які помістили його в Замарстинівську тюрму у Львові, проте, через відсутність відповідних доказів щодо дій проти радянської влади після шестимісячного терміну переправлений в Сокальську тюрму. На Великдень 1945 року Йосифа та ще одного арештанта з села Опільська по імені Василь радянський конвой переправив через річку Буг на територію Польщі, де вони розійшлись: Василь – у своє село, а Йосиф – у Конотопи до своєї родини. Зв’язавшись із кущем СБ, який очолював Ярослав Гладкий (на псевдо «Гармаш»), в кінці травня 1945 року Йосифа Лук’яновича було направлено на Холмщину в Тактичний відділок «Данилів» куреня «Вовки», який очолював курінний на псевдо «Ягода».
В червні 1947 року командир «Дуда» провів сміливу операцію на село Хоробрів, створивши видимість нападу на ворожий гарнізон, який приніс бажані результати: три машини з польськими вояками було закидано гранатами і знищено автоматним вогнем.
В середині листопада 1947 року в лісі між селами Хоробрів та Угринів був проведений збір куреня «Вовки», на якому було прийняте рішення командування про розформування куреня. Перед повстанцями був поставлений вибір: перебиратися за кордон до Німеччини, повернутися на Україну, або залишитися на території Польщі з відповідними документами та грішми. Йосиф Гладкий з групою вояків вирішили перейти кордон до України, де при допомозі переселенців зі села Варяж направилися на Рогатинщину в село Явче Бучаківського району, а згодом поїхали у Львів в пошуках роботи.
8 квітня 1950 року Йосифа було заарештовано (його впізнала та видала односельчанка) та посаджено в тюрму на Лонцького у Львові, не зважаючи на те, що не було відповідних доказів, «особим совєщанієм» 9 квітня 1951 року його засуджено на 10 років і заслано в Казахстан. 9 квітня 1955 року звільнено за амністією.
«Я не здався і нікого не зрадив, щасливий тим, що моя участь у боротьбі з окупантами увіллялася в загальну боротьбу українського народу, і тим, що дожив до світлих серпневих днів 1991 року, коли над Україною замайорів синьо-жовтий стяг і Україна стала незалежною державою, за свободу якої віддали своє життя кращі сини. Жив з надією і дочекався того дня, коли здійснилася історична справедливість і УПА визнана воюючою стороною у Другій світовій війні.» – розповідав Йосиф Лук’янович.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
