Його чекали живим… Ходорівщина у скорботі попрощалася з Володимиром Савкою
26 травня сирени знову розітнули тишу Ходорівської громади гірким болем втрати. До рідної громади на щиті повертався Захисник України — Володимир Савка.
Жалобний кортеж повільно рухався дорогами, якими колись він поспішав додому — до рідних, до дітей, до мирного життя, яке безжально відібрала війна. Цього разу його зустрічали навколішки — у сльозах, молитві та мовчанні, в якому було більше болю, ніж слів. Люди виходили на узбіччя з квітами й синьо-жовтими прапорами, проводжаючи поглядом воїна, який віддав за Україну найдорожче — власне життя.
Того дня вся громада ніби завмерла. Бо кожне таке повернення — це не просто прощання з Героєм. Це невимовний материнський біль. Це дитячі очі, які ще довго чекатимуть татового голосу й кроків у рідному домі. Це дружина, у якої війна забрала коханого чоловіка. Це рана, яка залишиться у серцях назавжди.
На Алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні громада зібралася на спільну молитву за душу воїна. У скорботній тиші схиляли голови перед людиною, яка до останнього подиху залишалася вірною Україні та своєму народові.
Володимир Савка народився 25 квітня 1985 року у селі Бориничі. Тут промайнули його дитячі роки, тут він зростав у великій родині, де змалку вчили добру, праці та повазі до людей. Після школи навчався у Новороздільському професійному ліцеї №5, працював у Львові, будував своє життя, дбав про сім’ю та мріяв про спокійне майбутнє для дітей.
Рідні, друзі та знайомі пам’ятають Володимира як щиру, добру й надзвичайно світлу людину. Він умів підтримати у важку хвилину, знайти потрібне слово, допомогти без зайвих прохань. Для своєї родини був надійною опорою, люблячим чоловіком, турботливим батьком і вдячним сином.
У скорботі залишилися мама, дружина, донька та син Героя.
29 червня 2024 року Володимир Савка став на захист України. Побратими згадують його як мужнього, спокійного та надійного воїна, який навіть у найтяжчі миті не втрачав людяності та підтримував інших.
За мужність, сумлінну службу й відданість Україні Захисника було нагороджено нагрудним знаком «Шлях честі».
18 грудня 2024 року життя Володимира обірвалося на Донеччині, поблизу Курахове, внаслідок ворожого обстрілу.
Поховали Героя у селі Чорний Острів. Під звуки Державного Гімну України та залпи почесної варти рідні, побратими й громада провели воїна в останню земну дорогу. Державний прапор, яким була вкрита домовина Захисника, військові передали дружині — як знак шани, вдячності та пам’яті про його мужність і самопожертву.
Світла пам’ять про Володимира Савку назавжди житиме у серцях усіх, хто його знав, любив і шанував.
Ходорівська міська рада висловлює щирі співчуття родині, друзям і побратимам полеглого Захисника України.
