Відлуння війни у мирному травні: прощання з Володимиром Котовичем
Теплий травневий день. У повітрі — запах весни і звичне життя, яке ніби триває далі. Але раптом цей спокій розтинає холодний звук сирени. І в ту мить усе знову нагадує: війна нікуди не зникла. Вона поруч. Вона щодня приходить у чиїсь домівки болем, сльозами і втратою.
Саме з таким болем 14 травня Ходорівська громада проводжала в останню дорогу свого Захисника — Володимира Котовича із села Бортники. Люди стояли вздовж дороги. Хтось тримав у руках квіти, хтось — лампадку. Дехто просто не міг стримати сліз. Селами громади повільно рухався кортеж, повертаючи воїна додому — востаннє.
Володимир Котович народився 30 травня 1983 року у Бортниках. Тут виріс, навчався, працював, будував своє життя. Після школи здобув фах водія у Жидачівському професійному ліцеї. Працював на будівництві, не боявся важкої роботи, був доброю і щирою людиною.
Його знали як спокійного, працьовитого чоловіка, який ніколи не відмовляв у допомозі. Він любив природу, риболовлю, цінував прості людські розмови та час із близькими. Для батьків був люблячим сином, для дітей — опорою, для друзів — людиною, на яку завжди можна покластися.
Коли прийшла війна, Володимир не залишився осторонь. 9 листопада 2022 року він став до лав захисників України. Без гучних слів — просто пішов боронити свою землю, своїх рідних, своє майбутнє.
Побратими згадують його як витривалого, чесного і надійного воїна. Навіть у найважчі моменти він залишався людиною світлої душі та великої внутрішньої сили.
У березні 2024 року зв’язок із Володимиром обірвався поблизу Білогорівки на Луганщині — там, де земля щодня здригається від вибухів і вже давно втомилася від війни. Саме там обірвалося життя воїна, який до останнього залишався вірним Україні.
У Володимира залишилися двоє дітей, батьки, рідні та близькі, для яких ця втрата стала страшним ударом.
Життя ніби триває далі — птахи співають, зеленіють дерева, дедалі ближче літо. Але в серці країни, яка щодня хоронить своїх людей, не минає холод втрати. Він — у сльозах рідних, у мовчанні друзів, у скорботі громади, яка знову проводжає свого Героя. І кожне таке прощання залишається глибокою раною, що житиме у пам’яті, у спогадах і в тиші звичайних днів.
Ходорівщина сумує разом із родиною Володимира Котовича та висловлює щирі співчуття дітям, батькам, рідним, друзям і побратимам загиблого Захисника.
Світла пам’ять Захиснику України.
Назавжди в строю. Назавжди у серцях людей.
