Нова сторінка в історії духовної спадщини Ходорівщини у фотоальбомі «ІСПОВІДНИК ВІРИ»
Історія підпільної Церкви — це не лише дати й факти, це насамперед обличчя людей, чия віра виявилася міцнішою за радянські тюрми та шахти Караганди. Днями вийшов сигнальний номер фотоальбому «ІСПОВІДНИК ВІРИ», який увіковічнює пам’ять про незламного душпастиря Української Греко-Католицької Церкви — отця Антонія Бучацького.
Автор проєкту, керівник фотовідеостудії «Луг» Палацу культури м. Ходорова Богдан БИРИЧ, створив це видання як данину глибокої пошани священнику, чиє життя стало символом жертовності та духовної сили. Фотоальбом «ІСПОВІДНИК ВІРИ» є документально-мистецьким виданням, до якого увійшли архівні світлини, фотодокументи, матеріали з родинних і церковних збірок. Видання покликане зберегти історичну правду про підпільну Українську Греко-Католицьку Церкву та передати її наступним поколінням.
Життя як тихий подвиг
Отець Антоній Бучацький (1913–1987) пройшов тернистий шлях, характерний для цілої плеяди мучеників та ісповідників віри ХХ століття. Висвячений у 1941 році самим Митрополитом Андреєм Шептицьким, він розпочав своє служіння у с. Помонята. Після псевдособору 1946 року, коли УГКЦ було офіційно ліквідовано, отець Антон не зрікся своєї Церкви. Він обрав шлях підпілля, таємно відправляючи треби та підтримуючи дух українців.
Випробування, що не зламали волю
Його шлях до вічності пролягав через арешт у 1949 році, тюрму на Лонцького та 25 років виснажливих робіт у шахтах Караганди. Навіть там, у нелюдських умовах, він залишався священником: таємно відправляв Літургії, сповідав та молився.
Отець Антон відійшов у вічність у липні 1987 року — лише за крок до того моменту, коли його омріяна Церква нарешті вийшла з тіні. Він не дочекався офіційної заяви про легалізацію УГКЦ лише один місяць, але все його життя було цією заявою. Його віра не потребувала дозволів від держави, бо вона була закарбована в небі.
«Колись історія ще повернеться», — ці слова пастир повторював як тиху молитву і водночас як незаперечну істину. Сьогодні вони звучать для нас як святий заповіт. Він знав, що правда не може бути похована навічно, і він мав рацію.
Сьогодні отець Антон спочиває на ходорівському цвинтарі, але його дух живе у кожному дзвоні відроджених храмів. Його пам’ятають не просто як священника, а як справжнього подвижника віри, який зберіг вогонь там, де інші бачили лише попіл. Його життя — це доказ того, що історія справді повертається до тих, хто вміє чекати і вірити.
Символ незламності
Отець Антон помер у липні 1987 року, лише місяць не дочекавши заяви про легалізацію УГКЦ. Проте він завжди повторював: «Колись історія ще повернеться». І він мав рацію. Сьогодні його пророчі слова звучать як заповіт.
Це видання дозволяє кожному з нас зазирнути в очі людини, яка понад усе ставила вірність Богові та вільну Україну.
Дякуємо Богдану Биричу за цю невтомну працю, яка дозволяє нам сьогодні доторкнутися до живої історії нашої духовності.
