Голос совісті нації – 95 років від дня народження Михайла Гориня
У Ходорівській бібліотеці вшанували 95-ту річницю від дня народження Михайла Гориня — українського правозахисника, дисидента й морального авторитета нації — під час глибокої історичної години «Совість нації».
Це був не просто захід. Це був духовний дотик до постаті, яка є символом незламності українського духу. Постаті, яку не затьмарили ані радянські кайдани, ані десятиліття репресій. У пам’яті народу Горинь — не лише політик, а совість, що ніколи не мовчала.
Модераторкою зустрічі стала Ірина Лозинська — історик, почесна голова Союзу українок Ходорівщини. Зі щирістю й глибокою повагою вона провела присутніх життєвим шляхом Гориня: від юнацької мрії про вільну Україну — до жертовної боротьби за її незалежність.
Особливою подією став приїзд Миколи Гориня, рідного брата Михайла, а також його побратима Степана Ревуцького, директора музею гетьмана Івана Виговського. Їхні особисті спогади, болючі й теплі водночас, оживили перед нами постать Гориня — не лише як незламного борця, а як звичайної людини з великим серцем, глибокою вірою в добро і непохитною любов’ю до України.
Символічним і глибоко емоційним моментом стало виконання пісні «Зелений гай, пахуче поле» у проникливому виконанні п. Ганни Набитович і п. Ганни Кадюк. Ця тюремна пісня — мов сповідь покоління, закатованого, але не скореного. Її слова торкнули найпотаємніші струни душі кожного присутнього.
Михайло Горинь — це голос совісті, який продовжує звучати крізь роки. Він не шукав слави — він ніс правду. Він не був героєм за покликанням — він ним став, бо не зміг мовчати. І його шлях — це дороговказ для всіх нас.
Щира подяка усім, хто долучився до цієї пам’ятної події. Бо саме такими зустрічами ми творимо ланцюг пам’яті, що з’єднує минуле з сучасністю, передає нащадкам найцінніше — правду, гідність і віру в Україну.
