Останній шлях Героя — Ходорівська громада попрощалася з Володимиром Артимом
Сумна звістка чорним крилом торкнулася наших сердець. Ми втратили справжнього Героя, мужнього Захисника, відданого сина України — Володимира Артима, уродженця села Чорний Острів.
10 червня 2025 року Ходорівська громада з болем у серці провела Володимира в його останню земну дорогу. Він віддав життя за Україну, за мир і свободу кожного з нас.
У скорботній тиші, з молитвами і квітами, рідні, побратими, друзі, духовенство, представники влади та жителі громади дякували Воїну за його подвиг. За мужність. За стійкість. За безмежну любов до рідної землі.
Про Володимира говорять із теплом: спокійний, щирий, завжди усміхнений. Людина, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Та жорстока війна змусила його залишити рідних і мирне життя, щоб стати на захист країни.
Із червня 2023 року він служив у гранатометному взводі механізованого батальйону військової частини А4447. Сміливо і чесно виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Вірив, що дух українського народу не зломити жодною війною, жодною силою.
1 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання біля села Максимільянівка на Донеччині, серце Героя зупинилося. Ворожий обстріл обірвав його молоде життя. Володимир не встиг здійснити свої мрії, створити сім’ю, обійняти дітей… Він віддав найдорожче — за нас із вами.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі. Під звуки Державного Гімну, у глибокій тиші та жалобі, почесна варта вручила матері Прапор України, знятий із домовини. У її зморених сльозами очах — невимовний біль...
У Володимира залишилися мати, батько та сестра, які з гідністю і болем несуть втрату найдорожчої людини. Щиро співчуваємо рідним та близьким Героя.
Герої не йдуть…
Вони стають частиною неба, що нас береже.
Вони залишаються у кожному нашому кроці.
У сонці, яке сходить над вільною Україною.
У тиші, вибореній їхньою кров’ю.
Вічна пам’ять тобі, Володимире!
Слава Герою!
