4 червня — День пам’яті дітей, які постраждали внаслідок війни
Є рани, які не загоюються, і спогади, що живуть у серці назавжди.
Сьогодні — день мовчання, що говорить гучніше за слова. Це біль, що не піддається виміру, це пам’ять про кожну дитину, чия доля обірвалася через війну.
Мрії, які так і не здійснилися. Маленькі руки, що не встигли створити прекрасне. Голоси, які замовкли назавжди. Порожня кімната. Забута іграшка. Недописаний щоденник…
Станом на сьогодні внаслідок війни постраждало понад 2606 українських дітей. З них 631 дитина загинула, ще 1975 отримали поранення, а 2244 — вважаються зниклими безвісти.
З початку бойових дій понад 19 546 дітей були депортовані або примусово вивезені до росії. І лише 1345 із них вдалося повернути додому...
Кожна з цих цифр — це не просто статистика. Це зруйноване дитинство. Це батьківські серця, сповнені болю. Це мрії, які так і не стали реальністю.
Ми бережемо пам’ять у кожному серці. Забуття — це зрада, яку не можемо собі дозволити.
Правда має перемогти, а кожен винний — відповісти за кожну сльозу, за кожне обірване дитяче життя.
Світла пам’ять невинним янголятам.
