Сльози, мовчання і сотні сердець — Ходорівщина попрощалася з Героєм…
Цими днями Ходорівська громада провела в останню путь нашого земляка — Мирослава Дмитровича Гринишина, сержанта Збройних Сил України, який 21 квітня 2025 року загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Він тримав оборону до останнього подиху. У бою поблизу села Преображенка, під шквальним вогнем ворога, Мирослав рятував побратимів. Віддав життя, залишивши на землі любов, біль і незгасну пам’ять. Йому було 55…
Мирослав був не лише військовим. Він був батьком, якого обожнювали діти. Чоловіком, яким пишалась родина. Людиною, яку щиро любили. Таким і залишиться у пам’яті кожного, хто знав його — сильним, добрим, справжнім.
26 квітня Ходорівщина зустріла Героя — під державними прапорами, зі сльозами та лампадками. Сотні мешканців вийшли, щоб утворити живий коридор пошани. Тиша, що панувала в той момент, говорила голосніше за слова: «Дякуємо…»
27 квітня, у неділю, на міському цвинтарі Ходорова відбувся чин поховання. Зібралася уся громада — рідні, друзі, побратими, знайомі й незнайомі. Бо коли йдеться про Героїв — ми всі одна родина.
Земля тремтіла від болю, коли сурмач виконував “Плине кача…”. Патріотичні серця стискалися, коли лунали залпи військових. І водночас кожен із присутніх знав — Герої не йдуть безслідно. Вони залишаються в нашій пам’яті. В нашому небі. В наших молитвах.
Мирослав Гринишин — ім’я, що тепер назавжди вписане у книгу української нескореності.
Спочивай із миром, Захиснику.
Ми не забудемо. Ми будемо гідними. Ми переможемо.
Вічна слава Герою.
Герої не вмирають.
