A A A K K K
для людей із порушенням зору
Ходорівська міська територіальна громада
Львівської області

21 березня минув рік від із дня загибелі ходорівчанина Ростислава Тітика. До річниці загиблому захиснику на могилі встановили пам’ятник. 

Дата: 21.03.2023 12:52
Кількість переглядів: 1196

          Частину грошей виділили з обласного бюджету, решту мама оплатила сама. За її словами, це єдине, що вона могла зараз зробити для вшанування пам’яті свого сина.

Ростислав Петрович Тітик народився 21 жовтня 1994 року в місті Ходорові. Ростислав ріс без батька, його виховували мама та вітчим. Мама згадує, що часто було важко, але сини виросли гарними людьми.   У 2010 році Ростик закінчив Ходорівську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3, після чого здобув професію тракторист - машиніст, слюсар - ремонтник, водій автотранспортних засобів у Жидачівському професійному ліцеї. Після навчання відразу підписав контракт на військову службу. Служив у танкових військах. Службу проходив у військовій частині А0998 (особовий склад) 1-шої мінометної батареї 2-ого механізованого батальйону. У 2017 році Ростислав воював на Сході України.

             Мама Ростислава Надія Мельникович розповідає, що син був дуже добрим та відважним, спокійним і доброзичливим. «Завжди переживав за нас, старався оберегти, був веселий, був нашою опорою, підтримкою, та розрадою, - згадує мама. - Любив жити і мріяв жити у вільній Україні, прагнув змінити все на краще. Не міг сидіти вдома, не міг лишитися осторонь. Повірити в те, що його нема, - дуже важко. А скільки планів в нього було, але не судилося».

Минулого року Ростислав приходив додому у відпустку на десять днів. Служити йому залишалось пів року. Після відпустки повернувся у частину в Яворові. Був там і 13 березня, коли на яворівському полігоні були вибухи. Після цього їхню 24 бригаду, 7,8,9 роти забрали в Попасну. Пробув там лише тиждень. «Ще у неділю говорила з ним по телефону, - розповідає мама. – А вже у понеділок ввечері сина знайомий подзвонив і розповів про це. У вівторок прийшли із військкомату. Син загинув від осколкових поранень. Йому обірвало дві ноги».

Мамі важко згадувати про ті події, але вона мусить триматись, бо дитину їй ніхто не поверне, а треба поставити на ноги молодшу дочку. Пані Надія говорить, що єдине, що ми можемо зробити на сьогоднішній день, це молитися, молитися за наших дітей, молитися за нашу Україну, молитися за тих, хто сьогодні на полі бою, тому що це наймогутніше, що ми можемо зробити.



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування: Чи впливатиме децентралізація влади на покращення соціально-економічного розвитку міста?

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь