8 років тому на війні зник безвісти Михайло Підгайний з Вербиці
Михайло Підгайний народився 3 вересня 1979 року в Криму, проте в шестирічному віці разом із батьками повернулися до Вербиці. Після завершення навчання у школі вступив у Жидачівський професійний ліцей, по завершенні якого працював на Ходорівській меблевій фабриці.
Служив у війську, але не повний термін оскільки мусів доглядати за батьком. Батьки рано померли, а власної сім’ї Михайло ще не створив. Коли прийшла повістка, не уникав мобілізації і пишався, що потрапив саме до 80 аеромобільної бригади.
У середині серпня 2014 року сили АТО блокували терористів в районах Луганська, Донецька та Горлівки. Українським військовим майже вдалося зайняти Іловайськ, зосередити свої зусилля на утриманні висоти неподалік кургану Савур-Могила. Ситуація кардинально змінилася, коли банду груповання бойовиків, так званих ДНР та ЛНР, підсилили російські регулярні війська. Впродовж тижня запеклих боїв з терористами та російськими військовими без достатньої підтримки з боку командування ЗСУ українські війська зазнавали втрат. Російські війська повністю займають лінію фронту на схід. Важка артилерія супротивника планомірно зрівнювала з землею українські позиції.
Про те, що сталося 5 вересня 2014 року поблизу населеного пункту Щастя відомо не багато. У цей день бійці «Айдару» потрапили у засідку бойовиків, на допомогу їм підійшли бійці 80-ї аеромобільної бригади. Внаслідок бою загинуло 35 бійців та зникло безвісти 19 осіб.
У звіті, який отримала двоюрідна сестра зниклого Михайла Підгайного, зазначено: «5 вересня біля 16.00-17.00 підрозділ 80 ОАмБр у складі 2-х танків та 5-ти БТР-80 на трасі між населеними пунктами Весела Гора та Металіст в районі населеного пункту Цвєтниє Пєскі, потрапив у засідку й зазнав великих втрат. Загинуло – 5 військовослужбовців, 9 - було поранено, 19 - зникли безвісти із яких 18 – військовослужбовців 5 аеромобільно-десантної роти та заступник командира». 8 вересня українській владі вдалося домовитися із бойовиками про повернення 40 тіл загиблих українських вояків. Впізнані тіла загиблих відправили додому, а 28 неідентифікованих тіл військових поховали у Старобільську.
За зразками ДНК збігів не виявлено. Це додає рідним Михайла Підгайного оптимізму й віри в те, що хлопець живий і, можливо, знаходиться у полоні. До цього часу будь-якої інформації, що пролила б світло на подальшу долю Михайла так і не вдалося дізнатися.
