Олег Коцовський: допомагати треба там, тому що їм щодня кидають за обшивку міни…
Нещодавно виконкомом Ходорівської міської ради прийняв рішення про надання фінансової та гуманітарної допомоги Сумському району Сумської області в розмірі 400 тис грн. Сумщина – одна з областей України, територія якої зазнала нападу рашистських орд, й донині путінські посіпаки продовжують обстріли населених пунктів області.
Наприкінці квітня, за ініціативи народного депутата України Андрія Кота, представники громад Сумщини провели спільну конференцію із головами територіальних громад Стрийського району. Саме тоді керівники громад домовилися підтримувати побратимів із Сумщини, а наприкінці …..делегація представників Стрийського району побувала на Сумщині. Мета поїздки – допомога у відбудові зруйнованої рашистами інфраструктур і можлива участь у цьому підприємницьких структур Стрийщини. Міський голова Ходорова Олег Коцовський перебував у складі делегації від Стрийщини. Ми поспілкувалися з Олегом Теодоровичем про поїздку та ситуацію на територіях, які обстрілюються і про що голови громад домовилися.
- Олеже Теодоровичу, розкажіть читачам, як ви з’їздили на Сумщину, яка була мета поїздки, чи бачили ви зруйновані орками неселені пункти, як сильно постраждала інфраструктура.
- Передувала цій поїздці зустріч у квітні в Стрию, коли наш депутат Андрій Кіт організував із депутатом сьомого скликання із Сумщини зустріч голів об’єднаних територіальних громад Стрийського району із депутатами Сумського району Сумської області. Після цього виникло таке бажання поїхати туди до них. Від нас у складі делегації були Андрій Богданович, я, голова з Гніздичева Ігор Матківський, їхали заступник Стрийського голови О. Канівця п. Микола…, представник громадської ініціативи з Дрогобича п. Віталій, прізвище, вибачаюсь, призабув.
Від Ходорівської громади ми зібрали і завантажили гуманітарну допомогу: дякуємо підприємству в Лучанах за те, що посприяли курятиною, дякую педагогічному колективу Чорноострівської школи, які накрутили тушонок. Дівчата накрутили десь двісті з чимось півлітрових тушонок, 70 літрових курячих тушонок. Ми ще купили інші продукти,бо знали, що їдемо туди, де йде війна і стріляють, а продукти харчування на війні – перша необхідність. Знаючи, що є проблеми з пальним, довелося брати паливо з розрахунку туди і назад. Бус на «рафках» їхав. Дотягнули до Бродів. Там ми зустрілися з Андрієм Богдановичем і частково перевантажили в його машину. То вже було легше трохи.
На ніч ми заїхали до Сум. Наступного дня у нас була зустріч із головою Сумської райдержадміністрації Русланом Сіренком, після якої ми виїхали на передову. Щоб ви розуміли, від Сум до кордону з росією – 40 км, а загалом Сумська область має 530 км кордону з мордором.
Ми поїхали в Білопілля, є така міська територіальна громада, схожа на наші громади в Жидачеві, Ходорові. Може, людей проживає в самому місті трохи більше. Саме тут відбулася зустріч із головами об’єднаних громад їхнього району, а потім був в держадміністрації «круглий стіл», де пройшло обговорення від почутого і побаченого.
Білопілля знаходиться десь 15 км від кордону, не більше. Чим відоме - там народився Олександр Олесь, український поет, драматург. Тут є його музей.
- Як далеко від лінії кордону ви були, що нині являє це поняття «кордон», адже щодня ми чуємо, що по Сумщині, зокрема і по Білопіллю, стріляють?
- Ми були десь 3 км від кордону, то була «нульовка», де стоять наші, бліндажі, окопи, потім йде перша, друга лінія оборони. І на тобі: попали на наших львівських хлопців з тероборони, які сьогодні тримають тут рубіж. Командир - полковник, досить молодий, але видно зразу, що хлопець наш, твердий. Ми з ними поспілкувалися, розвантажили і передали гостинці з ходорівської землі. Дізналися, чи чого не бракує, і нині вже допомогли зі змінною формою, футболками і шкарпетками. Це ніби дрібниці, але солдати мене зрозуміють. Цікавий факт: заходжу до них на кухню – на кухні лотки яєць. Питаю, хто вам поставляє, а вони, у відповідь: люди із сіл щодня приносять, годують наших хлопців так як треба.
От такий випадок розповів комбат: прийшов на передову старенький дідусь, ледве пересувається, однією рукою на паличку спирається, а в другій нам щось несе. Спік пиріг, звичайний пиріг із картоплі, каже: хлопчики нате їжте, але тут будьте, тільки нас не залишайте. Сльози на очі навертаються за такі вчинки, такі речі. Враження таке, що Сумщина патріотично налаштована, вони молодці. Як вони кажуть, ми своїх годуємо, щоб чужих не терпіти і годувати. А рашисти думали, що буде не так…
Суми – місто, в яке рашисти так і не зайшли. В Чернігів орки зайшли, а в Суми не пхалися, бо знали, що тут і залишаться. Суми зробили кругову оборону, і постраждали тільки околиці міста.
- Дуже постраждали? Чи багато ви бачили руйнувань?
- Саме місто не зруйноване, ціле. Є наслідки «прильотів», але то не катастрофічно. Більше постраждали міста, які ближче до кордону і через які рашисти наступали. Я будівельник і, слухаючи своїх колег голів, розумію потреби і першочергові речі, які вже треба робити. Зима не за горами, житло людей треба відновлювати, латати дахи. Обмін культурними заходами буде, але після перемоги.
Після повернення додому я зв’язався з цементно-шиферним комбінатом в в Ямниці, ми домовилися щодо відправки цементу, шиферу. Хлопці сказали, що машину шиферу зроблять, його треба доставити, бо залізниця не працює. Ми виділили з бюджету 400 тисяч субвенції. Окрім будматеріалів, я мав розмову з нашими лісниками, і вони погодили дати сумчанам на відбудову 30 кубів лісу: 15 кубів з Ходорівського лісництва, 15 кубів - із Бориницького. Там в основному дахи постраждали, треба латати, бо йде осінь, зима, і ми десь думаємо порізати 30 кубів лісу, стропила і обрешітку. Помагати треба, коли біда. В біді і горі люди пізнаються.
Отже, після перемоги Ходорівська громада матиме нового партнера і побратима.
- Ми хочемо, щоб Білопільська громада стала нашим побратимом. Ми підготували меморандум про співпрацю. В мене була розмова з головою адміністрації Сумського району. Ще раз повторюся, що справжні стосунки народжуються при біді, але й біда заставляє нас включатися наповну. Хочу сказати, щоб і другі громади це розуміли. Так, 400 тис грн, якими ми допомагаємо Сумщині, тут потрібні теж, але необхідно допомагати там, тому що їм й далі кидають за обшивку міни. Кожної ночі в Білопілля прилітає 30-40 мін зі сторони росії, там не легко. Ми тут того не відчуваємо, що вони там відчувають. Але вони молодці, тримаються оптимістично, за Україну. Спільно, разом ми переможемо і виженемо проклятих москалів із всієї України. Я в цьому ні хвилини не сумніваюся…
Розмовляв Андрій Данилець
