В Ходорові відбулося свято Українських жінок-героїнь
28.02.2020 р. в Палаці культури м.Ходорова відбулося свято Українських жінок-героїнь. Захід проведено Союзом Українок м.Ходорова (голова Тетяна Проць) за участю та допомогою працівників Палацу культури та міської публічної бібліотеки.
Свято Українських Героїнь (остання неділя лютого) зародилося в п’ятдесятих роках ХХ ст. у діаспорі, коли увесь світ сколихнула звістка про повстання українських політв’язнів у таборах Норильська, Воркути, Кінгіру. Найбільш вражаючою у цих подіях була участь у повстанні жінок (переважно українок), які беззбройні щільними рядами виступили перед радянські танки, котрі були направлені на придушення повстання в’язнів. Жінки виступили вперед, намагаючись захистити повсталих від розправи, вважали, що неможливо військовим нищити беззбройних жінок… Проте танки не зупинилися, сунули вперед, і під їхніми гусеницями обривались життя сотень кращих дочок України… Отоді й виникла думка започаткувати свято для вшанування українських героїнь.
Від 1950 року це свято відзначалося і далі відзначається в діаспорі. З 1993 року Свято Героїнь утверджується в Україні, але, на жаль, не має широкого розголосу та належного трактування. А відзначення такого свята здатне виховувати патріотизм, зміцнювати почуття національної гідності.
Відзначаючи це свято, ми можемо побожно згадати і вшанувати пам’ять кращих дочок України. Підтримуючи Свято Героїнь, ми можемо відроджувати здатність українців на самопосвяту й жертовність задля блага Вітчизни.
«За кров, за сльози, за руїну, верни нам, Боже, Україну».
Слова написані кров’ю на стіні камери, де загинула закатована польським окупантом невгнута Ольга Басараб, 12 –го лютого 1924 року.
Стільки сили волі, скільки надлюдської напруги та мужности мала ця слаба, скатована, скалічена на тілі жінка, коли, вмираючи, залишила свій заповіт, як печать свого незламного духа для будучих поколінь. Щоб знали й щоб пам’ятали, що найбільша заповідь на світі є: «віддати життя за друзів своїх». І вона,вірна заповіді цій, аж до скону , не зрадивши друзів своїх, ні словом, ні ділом, зложила життя своє на жертівнику, в боротьбі за волю України.
Проминули роки й одного лютневого ранку 1942 року, пострілом з револьвера, німецьке гестапо перервало нитку життя енергійній , творчій, ввідданій та вірній дочці українського народу, - Олені Телізі, талановитій поетесі.
Скільки їх, українських героїнь відійшли у вічність! Сотні тисяч... На щастя, є й такі, що, пройшовши важкі випробування, ще живуть. Серед них пані Ольга Ільків, що мешкає у Львові, і, будучи живою легендою, зберігає зв'язок між минулим та сучасним, запалює молоді серця.
