Молодинче відсвяткувало 110-ту річницю Петра Олійника "ЕНЕЯ"
12 липня, заступник голови Ходорівської ОТГ з гуманітарних питань Ольга Мельник та керівник відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Ходорівської міської ради Христина Вівчар взяли участь в урочистих заходах з нагоди 110-ї річниці від Дня народження полковника УПА ПЕТРА ОЛІЙНИКА (псевдо «Еней»), які відбулися в рідному селі воїна – Молодинче. Поминальну панахиду біля пам’ятника Енея та символічного кургану відслужив адміністратор місцевої парафії св.великомучениці Параскевії о.Юрій Мончак. Короткою біографічною довідкою та цікавими старовинними патріотичними піснями глядачів вітали художній аматорський колектив с.Молодинче (керівник Наталія Кравців) та народний аматорський жіночий вокальний ансамбль НД с.Новосільці (керівник Василина Дурицька). Завершились заходи покладанням квітів до підніжжя постаменту та виконанням всіма присутніми – від старого до малого, повстанської пісні «Ой, у лузі червона калина».
Коротка біографічна довідка:
9 липня 1909 року в селі Молодинче, що на Львівщині, народився Петро Федорович Олійник (псевдонім – «Еней»), військовий діяч, полковник УПА.
В юності – член «Пласту», 20-го куреня імені гетьмана Пилипа Орлика, член ОУН. Закінчив гімназію імені Володимира Великого в Рогатині, навчався на факультеті права Львівського університету. Виключений у 1934-му за націоналістичну діяльність.
Деякий час перебував у Кракові, одружився з красунею із Тернопільщини Марією Затіркою. Із 1938-го – Львівський окружний провідник ОУН. Незабаром заарештований польською поліцією. Перебував в ув’язненні до нападу Німеччини на Польщу.
Звільнившись, працював у підпіллі, згодом у складі похідних груп організовував роботу ОУН на теренах Східної України (Дніпропетровщина, Чернігівщина, Полісся). В 1942-му – обласний провідник ОУН на Дніпропетровщині. Ув’язнений нацистами, однак визволений братчиками оунівської боївки.
Петро Олійник – один із засновників і лідерів Української повстанської армії. Командир військової округи УПА ВО «Богун» (1943-1944), провідник Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях (1944-1945), організаційний референт Західного краю на ПЗУЗ (1945-1946). У підпіллі використовував псевдоніми «Еней» (найбільш відомий), «Роман», «Сергій».
Військова округа «Богун» займала південні райони Рівненщини. Її штаб містився в урочищі Дігтярня біля села Антонівці на Тернопільщині. Тут функціонували підстаршинські школи, хлібопекарня, м’ясопереробний цех, ремонтні зброярні, шевська майстерня, миловарня, школа медсестер-санітарок, виходила газета «Повстанець».
Цей військовий і господарський організм історики називають Антоновецькою повстанською республікою. Після того як німці за допомогою авіації розбомбили його запалювальними бомбами в серпні 1943-го, штаб переїхав у район селища Мізоч на Рівненщині.
3 жовтня 1943-го підрозділи УПА ВО «Богун» під командуванням Петра Олійника атакували німецький табір в Дубно, звільнивши понад 5 тисяч радянських військовополонених. Частина з яких потім вступила до УПА.
Один із боїв під Гурбами (21-25 квітня 1944-го) – найбільший в історії УПА, де 5 тисяч повстанців гідно протистояли п’яти бригадам НКВД і окремим частинам Червоної армії (30 тисяч солдатів), підсилених бронепотягами, авіацією і легкими танками.
Після загибелі Дмитра Клячківського Петро Олійник кілька місяців виконував обов’язки командира УПА-Північ.
«Високий, стрункий, з рудуватим волоссям, гладко зачесаним догори, мав великі, теж руді вуса, що стирчали вбік, – описував його Василь Щеглюк на сторінках романа-хроніки «…Як роса на сонці»: – Високе чоло і вуса робили його трохи подібним до Івана Франка. Одягнений був у новеньку упівську форму кольору «хакі», а на голові – петлюрівка з тризубцем…
Радянські спецслужби вели за ним справжнє полювання. Мав славу талановитого конспіратора, в 1943-му у нього нібито було кілька двійників. Організовував масову збройну боротьбу проти спецзагонів НКВД і НКГБ. «Енея» постійно супроводжувала дружина, вона ж редагувала один із повстанських часописів.
Загинув 17 лютого 1946-го в бою з підрозділами НКВД поблизу села Рудники на Волині. Місце поховання невідоме.
Нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги. (УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ)
