Марта Жовта: «Така сумна історія, історія мого роду, яким я дуже пишаюся»…про обряди та традиції на ЗЕЛЕНІ СВЯТА
За закономірностями природи дні стають довгими, теплими і навіть спекотними, рослинність буяє, квітує. Все посаджено, у польових роботах у цей час настає перерва, можна трохи відпочити і посвяткувати.
Святом, яке означало початок літа, в українців є Зелені свята (Трійця). В основі цих святкувань були культ рослинності, магія заклинання майбутнього врожаю, культ предків та ін. Під назвою “Зелені свята” у наш час розуміється цикл обрядів одного змісту і спрямування, це - вшанування покійників та дарів природи ( квітів, поля і т.д.).
Обхід полів під час Зелених свят це обрядова дія, яка найбільше наближена до дарів природи, землеробських культур, і вона збереглася до сьогоднішнього часу. У давні часи на поле виходило все село: від малого до старого, хто тільки міг пересуватись самостійно.
Приємно, що в наш час, молоді люди беруть участь у таких дійствах. Своїми роздумами ділиться, молода мама, жителька села Вовчатичі Марта Жовта, яка цього року зі своєю 4-річною донечкою Юліаною була серед односельчан на обході могил в рідному селі: «У другий день святкування Зелених свят, ми віддаємо шану героям УПА, героям Небесної Сотні і героям АТО. Урочистою ходою по закінченні Святої Літургії, на чолі з парохом о. Миколою Прунаком усі рушили на цвинтар до повстанської могили відслужити панахиду. До слова, могила у с. Вовчатичі не символічна. Тут спочиває герой УПА Євстахій Михайлович Ганущак. Євстахій Михайлович (один із чотирьох рідних братів мого прадідуся Онуфрія Михайловича Ганущака) віддав життя за українську ідею. Загалом, чотирьох братів, у тому числі і прадідуся, як і їх рідну сестру Стефу, спіткала однакова доля: героїчна смерть. Євстахій Михайлович був освіченою людиною, - згадує моя цьоця Євфросинія Онуфрівна (86років)про свого стрия. З розповідей цьоці і бабусі знаю, що Євстахія Михайловича і Стефу Михайлівну (працювала на пошті, була зв'язковою) підчас облави оточили у криївці ( с. Дуліби). Стефа Михайлівна була поранена і просила брата її застрелити, а потім і себе, щоб не потрапити в полон до "червоних". Брат застрелив сестру. Себе лише вдалося поранити. Його забрали в полон і утримували у Нових Стрілищах. Зусиллями партизанів-побратимів Євстахія Михайловича вдалося визволити з полону, таємно перевезти до Вовчатич. Кілька років переховувався, підтримував зв'язки з партизанами, писав листи, складав документи. Останнім місцем переховування стала домівка(горище) п. Катерини Наконечної, тут він помер. П. Катерина сама! викопала яму, обмотала тіло у шинель, спустила з горища і вночі поховала за стайнею. Коли сусіди питали, що копала вночі, то мусила брехати, що здохла свиня- боялася. Щодо Стефи Михайлівни, то її поховали у с. Дуліби, де загинула. Після проголошення Незалежності України родичі, односельчани і небайдужі патріоти перепоховали останки Євстахія Михайловича з усіма почестями на сільському цвинтарі. На могилі встановлено пам'ятну плиту з іменами вовчатичан, які загинули за Україну. Тут є імена братів по духу і по крові Ганущаків. Така сумна історія, історія мого роду, яким я дуже пишаюся».
Ця давня традиція підтримується у багатьох населених пунктах громади, що є особливо актуальним для збереження традиційної обрядовості Зелених свят.
Святкуймо Зелені свята, відроджуймо давні традиції!
