День пам’яті Героїв Небесної Сотні…
4 роки тому, у центрі Києва, пролилася кров сотень людей, які повстали проти несправедливості, політичних переслідувань та дій влади.
Ці трагічні події на майдані Незалежності під час Революції гідності увійшли у новітню історію України, як символ всенародного спротиву злочинній владі. Цих злочинів було скоєно чимало — це й так звані Харківські угоди, зневажання української мови та принципів демократії, свідоме нищення Збройних Сил, зрив євроінтеграційних процесів тощо.
Люди, які відкрито виступили проти злочинного режиму, були представниками всіх регіонів України, різними за політичними і релігійними переконаннями, статками і соціальним статусом. Але кожен із них мріяв жити у вільній, незалежній Україні, де поважають права людини, кожен має право на вільне висловлення власної думки.
Всіх, хто загинув на Майдані та прилеглих до нього вулицях, вперше назвали Героями Небесної сотні... Серед них був і наш земляк, ходорівчанин Роман Точин. Скромний та тихий Роман любив дітей та зводив будинок для своєї родини. До Києва вирушив першого грудня, як тільки почув про побитих "беркутом" студентів. Охороняв першу барикаду на Львівській брамі, понад усе вірив, що все закінчиться добре, а 20 лютого на Інститутській його застрелив снайпер…..
Герої «Небесної сотні» відійшли у вічність. Але людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають. Ті, хто віддав свої життя на Майдані за право українців жити у вільній демократичній державі, житимуть вічно, адже ми про них пам’ятатимемо завжди.