Ціну свободи сплачуємо життям: у День Прапора — світла пам’ять Захиснику Тарасу Конику
Дорога громадо!
У ці дні, коли Україна відзначає важливі для кожного з нас державні свята, наша громада знову огорнута скорботою. Маємо важку звістку про загибель нашого земляка, Захисника України Тараса Коника.
Ще зовсім недавно він був поруч із рідними, друзями, знайомими, працював серед людей, жив своїми щоденними турботами, будував плани, чекав зустрічей із близькими. А тепер його родина змушена вчитися жити з болем, який неможливо передати словами.
5 серпня 2026 року, захищаючи Україну на Куп’янському напрямку в Харківській області, загинув Коник Тарас Зіновійович, 1974 року народження, житель села Заліски.
За цими короткими рядками — ціле життя людини, яку любили, якою дорожили, на яку чекали вдома. Життя чоловіка, який був потрібен своїй родині, друзям, побратимам, людям, серед яких жив і працював.
3 листопада 1974 року народився Тарас Зіновійович — люблячий чоловік, турботливий батько, дідусь, син, брат, побратим і вірний друг.
Близько 30 років свого життя Тарас присвятив праці на базарі. Там його знали як добру, щиру, працьовиту та відповідальну людину. Він був серед людей, спілкувався, працював, допомагав, умів підтримати добрим словом і завжди дбав про свою родину.
Та коли Україна покликала своїх синів на захист, Тарас став до лав її оборонців. Він залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і обов’язку перед державою до останнього подиху.
Найбільший біль залишився у його родині. П’ятеро дітей — сини Василь, Володимир та Роман, доньки Марія та Софія — втратили батька.
Вони вже дорослі, у кожного своя дорога, свої турботи, родини та плани. Але скільки б років не було людині, тато назавжди залишається тим, до кого хочеться зателефонувати, почути його голос, розповісти про свої справи, попросити поради чи просто знати, що він є.
Його любов, мудрість і приклад назавжди залишаться з ними — у спогадах, родинних історіях, рисах характеру та добрих справах, які вони нестимуть далі.
У скорботі за Тарасом залишилися дружина Катерина, п’ятеро дітей, онук Артем, невістки Анжела та Вікторія, мама, брат Маркіян із сім’єю, теща Галина, похресник Роман та вся родина.
Для них ця втрата назавжди розділила життя на «до» і «після». Жодні слова не можуть заповнити порожнечу, яка залишилася після людини, котра була частиною їхнього життя.
Тарас віддав найдорожче — своє життя — за Україну. За її свободу. За можливість своїх дітей жити у своїй державі. За майбутнє, якого він уже не побачить, але заради якого до останнього виконував свій військовий обов’язок.
Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього залишиться серед тих, хто його любив, знав, працював поруч із ним і разом із ним захищав Україну.
Зустріч траурного кортежу
Вівторок, 25 серпня 2026 року.
Просимо жителів громади долучитися до зустрічі Захисника та провести Тараса Коника в останню земну дорогу.
- 12:30 — село Ходорківці
- 13:00 — Алея пам’яті Героїв Небесної Сотні, м. Ходорів
- Орієнтовно 13:50 — село Заліски, рідний дім Захисника: вул. Нова, 68, де відбудеться чин похорону.
Просимо всіх, хто матиме можливість, прийти та віддати шану нашому земляку, який віддав своє життя за Україну.
Ходорівська міська рада висловлює щирі співчуття дружині, дітям, мамі, братові, усій родині, друзям і побратимам Тараса Зіновійовича. У цю непоправно важку хвилину ми разом із родиною схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника.
Нехай Господь дасть рідним сили пережити цю страшну втрату, огорне їх своєю опікою та допоможе вистояти у ці важкі дні.
Вічна пам’ять Захиснику України Тарасу Конику.
