Оленівка: біль, що не вщухає, і пам’ять, яка об’єднує
Є біль, який неможливо виміряти словами. Є імена, які назавжди залишаються в наших серцях. Є злочини, про які світ не має права забути.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та мирних людей, які стали жертвами жорстокості, катувань, страт і полону.
Цей день пов’язаний із трагічними подіями в Оленівці на Донеччині. У ніч проти 29 липня 2022 року російські війська здійснили обстріл колонії, де утримувалися українські військовополонені — мужні воїни, які боронили Маріуполь і стояли до останнього заради України.
За кожним, хто загинув чи постраждав у цій трагедії, — цілий світ, який назавжди змінився. Чиїсь сини, батьки, чоловіки, брати, друзі… За кожним ім’ям — родина, яка чекає, пам’ятає і живе з болем, що не вщухає. Їхні долі назавжди вписані в історію нашої боротьби за свободу та незалежність України.
Оленівка стала символом безмежної жорстокості російської агресії та цинічного нехтування людським життям і нормами міжнародного гуманітарного права. Цей злочин не має строку давності. Правда про нього має бути почута, а винні — покарані.
Ми не забудемо тих, хто загинув. Не забудемо тих, хто пройшов через пекло полону і катувань. Не забудемо тих, хто досі чекає на повернення своїх рідних.
Пам’ять — це наша відповідальність. Правда — наша зброя. Справедливість — наша мета.
Схиляємо голови у скорботі перед кожним, чиє життя забрала війна.
Світла і вічна пам’ять Захисникам і Захисницям України.
Пам’ятаємо кожного. Не пробачимо жодного злочину.
