Свічка пам’яті для Героя: Ходорівська громада попрощалася з Іваном Турковським
27 червня в Ходорівській громаді відбулося прощання з Героєм — Іваном Турковським. Алея Пам’яті Героїв Небесної Сотні стала місцем скорботи, молитви та вдячності воїну, який віддав життя за Україну.
Іван Турковський народився 16 січня 1976 року в селі Сугрів. Тут пройшли його дитячі роки, тут він навчився праці, відповідальності та любові до рідної землі. Після навчання у Ходорівському ліцеї здобув фах токаря-револьверника, відслужив строкову службу та повернувся до рідного села.
Найважливішим його життєвим здобутком стала сім’я. Разом із дружиною він виховав шестеро дітей.
Шестеро дітей, для яких батько був опорою, прикладом і захистом. Шестеро дитячих доль, у яких тепер назавжди житиме його любов і пам’ять.
2 жовтня 2024 року Іван Турковський став до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником у складі 68-ї окремої єгерської бригади.
Виконував бойові завдання в районі Лисівки, поблизу Покровська на Донеччині — там, де земля щодня дихає вибухами, де посадки і руїни змішуються з пилом і димом, а кожен метр може стати останнім. Попри це, він залишався надійним побратимом, який тримав свою позицію до кінця.
4 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання Іван Турковський зник безвісти. Тривалий час рідні чекали на звістку. Та війна принесла гірку правду — Захисник загинув.
Його шлях додому був довгим і трагічним, але він повернувся туди, звідки все почалося.
Того ж дня, 27 червня, Ходорівська громада провела Івана Турковського в останню земну дорогу. Свій вічний спочинок Захисник знайшов у рідному Сугрові. Тут завершився його земний шлях — шлях батька, воїна та людини, яка віддала життя за Україну..
Поховання відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України дружині Героя передали Прапор України, під яким він служив, як символ вдячності держави та народу за його відданість і жертовність.
Ім’я Івана Турковського назавжди залишиться серед тих, хто став на захист України у найважчий час. Він залишив по собі найцінніше — шістьох дітей, люблячу родину та світлу пам’ять про людину, яка віддала життя за Україну.
Щирі співчуття дружині, дітям, рідним і всім, хто знав Івана Тарасовича.
Світла пам’ять Захиснику України.
