Ходорівська громада провела в останню путь Героя — Ігоря Маньковського
«Немає більшої любові, ніж та, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…»
Ці євангельські слова пригадують нам про найвищу форму жертовності — ту, яку проявив наш земляк, Захисник України Ігор Маньковський, 17.05.1989 р.н.
Зі сльозами на очах і болем у серці ми віддали землі його тіло, а душу — в руки Господа. Ігор стояв до останнього подиху за Україну, за наш мир, за наше майбутнє.
Напередодні поховання кортеж із тілом Героя прибув до Алеї Героїв Небесної Сотні в Ходорові. Тут, у хвилинах мовчання, спільної молитви та глибокої скорботи, відбулася заупокійна панахида. Провести Ігоря в останню путь зібралися рідні, побратими, друзі та мешканці громади. До спільної молитви долучилися представники місцевої влади й духовенство з навколишніх парафій.
24 липня Ходорівська громада попрощалася з Ігорем Маньковським. У кожному селі, через який проходив похоронний кортеж, люди ставали на коліна, схиляли голови — в глибокій вдячності та шані до полеглого Героя.
Прощання відбулося в храмі Преображення Господнього в селі Бориничі, де заупокійну літургію звершили священники кількох парафій. Після спільної молитви Ігоря поховали на місцевому цвинтарі. Духовенство та громада дякували Богові за його життя, вірність та незламну мужність.
Ігор служив стрільцем у стрілецькому відділенні. 13 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Воздвиженка на Донеччині, він загинув від удару ворожого FPV-дрона. Лише 17 липня 2025 року, після завершення ДНК-ідентифікації, його загибель було офіційно підтверджено.
Щиро співчуваємо родині, побратимам і всім, хто знав Ігоря. Разом із вами молимося і пам’ятаємо: свобода України — це подвиг таких, як Ігор.
Нехай Господь дарує вам силу пережити це випробування, а душі Героя — вічний спокій.
Пам’ятаймо. Молімося. Бережімо його ім’я в серцях.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
