ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА ІНФОРМУЄ!!! Шляхи знищення заростей Борщівника Сосновського.
ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА ІНФОРМУЄ
Шляхи знищення заростей Борщівника Сосновського.
Дикоросла рослина родини зонтичних-борщівник Сосновського названий на честь дослідника флори Кавказу селекціонера Д.І.Сосновського (1885-1952). Борщівник був окультурений спеціально для впровадження в сільськогосподарське виробництво в якості силосної культури ще в сорокові роки минулого століття. Сам товариш Й.Сталін уважно стежив за цим: одного разу ,дізнавшись,що в Північній Америці борщівник є цінною кормовою культурою,особисто наказав розводити його повсюдно. З бур”яну борщівник перетворився на культивовану рослину.
Пройшли роки,борщівник Сосновського зник з колгоспних полів з дуже простої причини-запах ефірних речовин,які містяться в рослинах,передавався в молоко.У 70-тих роках борщівник порадили вирощувати полякам,однак місцевим тваринникам він не сподобався через гіркоту в молоці. І хоча борщівник в Польщі перестали вирощувати,його ще довгий час називали не інакше,як “помста Сталіна”. З радянських колгоспних полів борщівник Сосновського теж зник,але він переселився на узбіччя доріг,в яри,на узлісся лісів,природні сінокоси,пасовища.
У флорі України росте 5 видів борщівника. Ряд видів борщівника в генеративний період досягають значних розмірів-до 3-4,5м заввишки, утворуючи головну парасольку від 90 до 120,іноді до 150 см в діаметрі.
Під час вегетації у листках,стеблах,плодах накопичуються фотодинамічні активні кумарини і фурокумарини. Сік рослин,що потрапив на шкіру,під впливом сонячного світла(ультрафіолету) здатний підсилювати пігментацію шкіри людини,викликати дерматити,які часто називають “опіками”.
Борщівник Сосновського дає в середньому 10-15,деколи 20-35 тисяч плодів на одну рослину. Ще одна “небезпечна”особливість плодів борщівника-наявність на них виростів,або “крил”,які значно підвищують їх летючість. Вітер-головний помічник для захоплення нових територій. Другою особливістю борщівників є різноякість їх насіння. Щороку утворюючи насіння у великій кількості,не все з них проростає навесні наступного року. У перший рік проростає від 20 до 70%.На другий рік проростає від 30 до 60% непророслих в перший рік насінин. Деякі плоди можуть прорости лише через 5-6 або навіть 12-15 років! Знаючи особливості біології росту і розвитку рослин борщівника,можна планувати і розробляти заходи боротьби з ними.
1.Обрізування квітів в період бутонізації і початку цвітіння рослин-найдієвіший спосіб знищення борщівника на невеликих площах,але один з найнебезпечніших-легко забруднитися соком і отримати сильні опіки. Важливо зрізати лише бутони,квіти,центральні парасольки строго дотримуючись правил індивідуального захисту.
2.Спалювання-ефективний шлях знищення насіння рослин саме в період його дозрівання. Перед підпалом треба рослини облити горючою рідиною,щоб парасольки з плодами були намочені. Під час горіння з плодів будуть виділятися ефірні масла,які так само горючі. Важливо дотримуватися всіх заходів протипожежної безпеки.
3.Обробка гербіцидами. Можливе використання різних видів гербіцидів суцільної дії (раундап,напалм та ін). Час обробки-кінець травня-початок червня при відростанні рослин на 10-20 см. Дози (концентрація) застосованих гербіцидів повинні бути подвійними або навіть потрійними від прописаних в рекомендаціях. Ефект може бути досягнутий при двох повторних обробках з перервою між ними в 15-20 днів. При обробці гербіцидами потрібно стежити,щоб препарат потрапляв не тільки на листкову поверхню, але й стікав би по черешках на листкову розетку. Обприскування необхідно проводити за сприятливих умов в теплу,безвітряну погоду,при швидкості вітру не більше 4м/с,при відсутності опадів.
4.Агротехнічні заходи. Після внесення гербіцидів рекомендується обов”язкове проведення оранки(кілька разів за вегетацію). Важливо зрізати точку росту борщівника(для рослин властивий геотропізм-заглиблення точки росту нижче рівня грунту), які рослини затягують на 3-5 або 7-10 см. Восени оранку на полях,зарослих борщівником,проводити не можна,бо це сприятиме накопиченню насіння в грунті і викорінення буде розтягуватися ще на кілька років.
5.Ручний індивідуальний спосіб боротьби. Використання штикової лопати починаючи з ранньої весни,як тільки рослини починають відростати. Суть роботи-зрізати(зрубати) точку росту нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище,то на корені залишиться кілька сплячих бруньок, в листкових пазухах-то вони підуть у ріст,і встигнуть дати насіння,основну одиницю розмноження борщівника.
6.Використання ремедіаторів. На полях, де проводится знищення борщівника,можливе введення нових видів рослин,які можуть використовуватись для відновлення земель. Це шкидкозростюючі і високопродуктивні злаки(стоколос),або бобові культури(козлятник або гелега).
7.Використання покровних нетканних матеріалів. Для розробки їх використання необхідно попереднє проведення ряду експериментальних польових досліджень,щоб визначити,який же матеріал буде найбільш ефективним,якої висоти шар землі необхідно насипати зверху,щоб утримати матеріал на поверхні і щоб його не порвали відростаючі навесні рослини борщівника.
8.Косіння. Ефективний спосіб знищення рослин тільки за умови,що буде проводитись перед виходом рослин “в трубку”,тобто обов”язково перед цвітінням борщівника,і не пізніше,ніж через 3-4 тижні після першого скошування. Цей прийом потрібен для знищення всіх генеративних пагонів,несучих суцвіття і відповідно квітів. Важливо-не давати рослинам цвісти,щоб не утворилося нове насіння.
9.Розведення природних шкідників. На сьогоднішній день відомий лише один “шкідник”-борщевична міль,личинки якої проникають всередину стебла і просуваються всередині до суцвіття,встигаючи значно об”їсти квіти до розпускання. З”їдаючи квіти ще в бутонах,ця міль сильно знижує насіннєву продуктивність рослин.
Що не можна робити,знищуючи зарості Борщівника.
-Скошувати рослини борщівника в період закінчення цвітіння і на початку дозрівання плодів,оскільки це не матиме потрібного ефекту(якщо тільки скошені рослини не будуть тут же спалені);
-Допускати скошування в момент осипання насіння з рослин,бо це сприятиме більшому розповсюдження рослин;
-Під час роботи з борщівником не можна бути роздягненим або мати незахищені ділянки тіла(найкраще одягнути водонепроникний одяг,бо сік рослин,що ввібрався в одяг,торкається тіла,і проникає в нього,якщо не змитий протягом доби);
-Скошений матеріал не можна залишати кинутим на місці. Бо генеративний пагін борщівника має в стеблі великий запас поживних речовин,який є достатнім,щоб у скошенній рослині,в парасольці дозріло насіння,яке вже зав”язалося;
-Не можна близько підходити до рослин,або заростей борщівника,брати в руки будь-які його частини,нюхати квіти,фотографуватись.
Перша допомога при опіку борщівником.
Якщо все ж відбувся контакт із соком рослин,то необхідно:
- по можливості ,в найкоротші терміни,рясно промити уражені ділянки з господарським милом в проточній воді;
- промити (саме промити,а не протерти) уражені ділянки сприртовмісною рідиною (одеколоном,горілкою,спиртом), змастити обпечену поверхню протизапальним засобом одноразово (пантенл,олазоль,борний вазелін, уснінат натрію на ялицовому бальзамі, лініментсинтоміцин) і негайно закрити уражене місце від сонця кількома шарами тканини(одягом або пов”язкою);
- не розкривати пухирів,які утворились;
- у випадку значних пошкоджень шкіри на місці пухирів,які розкрились,наносять підсушуючу мазь (цинкову) і накладають стерильну пов”язку;
- ділянки тіла після контакту з соком або рослиною слід захищати від сонячного опромінення дві доби;
- Провидити всі заходи,як при опіках шкіри.
Опіки І і ІІ ступеня з ураженням до 10% поверхні тіла лікують амбулаторно,за винятком опіків обличчя,кистей і стоп. Стаціонарного лікування потребують хворі з опіками ІІІ ступеня будь-якої площі,з обширними (понад 10% поверхні тіла) поверхневими ураженнями. При опіках протягом перших годин -до кінця першої доби розвивається різкий набряк мягких тканин,особливо повік. При опіках на стопах хворі не можуть самостійно пересуватися,ноги повинні перебувати у піднесеному положенні протягом як мінімум 48 годин.
При необхідності стаціонарного лікування звертатися за медичною допомогою слід залежно від місця проживання,в хірургічне відділення центральної районної лікарні,опікове відділення обласної лікарні або приймальне відділення Республіканського опікового центру.
Статтю підготувала:
головний спеціаліст відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби
Околовська Галина Федорівна
